Загружаем курсы валют от minfin.com.ua
зв'язатися з нами

Оксана Кулевцова: Головне – не впасти у відчай, адже тоді буде погано як мамі, так і малюку

Сім’ям, у яких виховуються діти з особливими потребами, доводиться долати багато життєвих перепон. Часто, не маючи системної й якісної допомоги від держави, один з батьків змушений залишати роботу, опановувати психологію, основи масажів та спеціальних методик навчання дітей з інвалідністю. Залишаючись наодинці зі своїми проблеми, зіштовхуючись із байдужістю, а інколи й з жорстокістю медиків, учителів, сусідів і просто перехожих, не всі родини витримують випробування, і тоді важка доля виховання лягає на плечі лише жінки-матері.
У цьому номері про особливості виховання дитини з діагнозом ДЦП говоримо з Оксаною Кулевцовою – мамою 7-річного Даниїла й помічником голови Кіровоградської громадської організації матерів дітей-інвалідів «Серце матері».

22712056_1953098121623666_412541679_oПісля важких пологів лікарі відразу зрозуміли, що дитина Оксани матиме низку проблем зі здоров’ям, тоді її вмовляли залишити малюка в дитячому будинку, а собі народити здорового.
Жінка вдячна рідним, які наполягли, і хлопчика забрали додому.
«Мені здавалося, що я нічого не розумію, адже майже не спала, жила, як зомбі. Пригадую, як нас запросили в кабінет до лікаря, і медики розповідали, навіть показували світлини особливих діток. Тоді мене переконували, що такі діти довго не живуть, постійно хворіють, нічого не можуть, і взагалі краще відмовитися від новонародженого», – пригадує мама Даниїла.

Тоді малюку надавали лише медикаментозне лікування, а от фізичну реабілітацію розпочали аж у 9 місяців, незважаючи на те, що в усіх цивілізованих країнах доводили, що саме раннє фізичне втручання дає хороші результати.
Оксана зізнається, що з жахом згадує перший рік життя малюка. Адже, коли однолітки Даниїла вже починали робити перші кроки, її хлопчик фактично жив у лікарні.
«Один лікар мені взагалі сказав: «Нічого не роби, годуй дитину й чекай її смерті». Зараз я вже розумію, що він помилявся. Адже, якщо з дитиною працювати, проходити реабілітацію, то вона має шанс на життя, і її можна «витягнути». Звичайно, не на 100 відсотків, однак особливих дітей можна навчити ходити, говорити та соціалізувати. Я в це вірю», – наголосила жінка.

22684963_1953098148290330_1146600186_nУже зараз Оксана говорить, що Даня змінив її життя на краще: навчив радіти кожному дню, швидко рухатися і вирішувати проблеми тут і зараз.
«Діти з особливими потребами змушують нас відкриватися з нового боку. До народження сина я працювала в банку, у мене було спокійне життя. Коли з’явився на світ Даня, потрібно було вирішувати низку проблем водночас. Завдяки небайдужим людям нам удалося поїхати на реабілітацію в Німеччину. А це було ще те випробування, бо я не помічала всіх проблем, адже вірила, що нам допоможуть», – пригадує Оксана.
Саме із закордону вона привезла ідею створення центру для розвитку особливих дітей і тепер бачить себе у майбутньому у цій сфері: «Мені подобається комусь допомагати, а не сидіти на робочому місці й чекати кінця робочого дня. Головне – не впасти у відчай, адже тоді буде погано як мамі, так і малюку. Звичайно, дуже важлива підтримка рідних та друзів».

За словами жінки, потрібно навчитися жити з діагнозом дитини і розуміти, що це – не вирок.
«Мама, крім дитини, має займатися роботою чи громадською діяльністю та, звичайно, знаходити час на себе. У мене кожен день розписаний майже погодинно. Оскільки я хочу багато чого встигати: займатися з дитиною, працювати в громадській організації. Не можна закриватися у власних проблемах», – ділиться Оксана. І додає, що не варто обмежувати особливих дітей у спілкуванні з ровесниками. Адже це допомагає розвиватися хлопчикам та дівчаткам і дає їм розуміння, що вони мають такі ж права, як у всіх.
«Бувають різні ситуації, коли мами забирають здорових діток із дитячого майданчика, принципово відвертаються від особливого малюка. Зокрема, нас якось навіть таксист відмовився везти через наявність візка», – пригадує жінка.

Однак Оксана активно бореться за права свого сина та всіх особливих дітей. Громадська організація «Серце матері», в якій Оксана Кулевцова – заступник голови, неодноразово проводила круглі столи, організовувала фотосесії особливих дітей, аби довести суспільству, що їхні діти мають такі ж права, як й інші діти. Вони лише обмежені фізично.

Тетяна Пташник

[20.10.2017 17:09]
Інші записи від автора:
216