Загружаем курсы валют от minfin.com.ua
зв'язатися з нами

Дружини полонених спецпризначенців: «960 днів полону – цей час їм, нам і нашим дітям ніхто не поверне»

22686785_1953107004956111_271463858_n16 лютого 2015 року група військовослужбовців Збройних Сил України виконувала бойове завдання біля Дебальцевого. На виїзді з міста бійці потрапили у засідку. З дев’яти чоловік групи – двоє загинули, ще двоє отримали тяжкі поранення, п’ятеро потрапили до полону. Двох звільнили після 50-ти днів неволі, одному вдалося втекти, а кропивницькі спецпризначенці Олександр Коріньков та Сергій Глондар вже понад 960 днів знаходяться у полоні.
Їхні дружини, Юлія Корінькова та Катерина Глондар, роблять усе, щоб їм повернули їхніх чоловіків, не зважаючи ні на що, вони не здаються. Неодноразово організовували акції, проводили прес-конференції, влаштовували мітинги під стінами Адміністрації Президента з вимогою звільнити полонених, розміщували білборди з фото чоловіків та написами «Живі забуті в полоні», збирали підписи під зверненням до Президента України. Нещодавно протягом чотирьох днів мітингували під Верховною Радою, незважаючи на дощ і негоду. Вони сподівалися, що їх хоч тут помітять і таки розкажуть про виконання «мінських угод» у частині звільнення полонених.
Сергій Глондар не бачить, як ростуть його діти. Другу донечку жінка народила, коли Сергій був уже в полоні. Бачив її лише в сюжетах новин і на фото. А чоловік Юлії Корінькової, Олександр, потрапив у полон майже через місяць після їхнього одруження…
Більше про нелегкі випробування родин на міцність і силу духу в жовтневому номері журналу «PERSONA».

Кор.: Ваші чоловіки в полоні вже майже три роки. Коли востаннє ви спілкувалися з ними?
Юлія Корінькова: Востаннє я говорила з Олександром 18 червня 2016 року. Після того я жодного разу не чула його голосу, на зв’язок він не виходив. Інколи нам передають листи через представників «Міжнародного червоного хреста» або через Мінську підгрупу. Листи – єдине джерело інформації, яке у нас є, однак і їх там перечитують і навіть роб-лять ксерокопії.
Катерина Глондар: Я востаннє спілкувалася з чоловіком 21 червня 2016 року. З того часу спілкуємось тільки через листи, які передають через ОБСЄ та «Червоний хрест». Пише, що у нього погіршилося здоров’я, загострюються проблеми зі слухом (через контузію). Питає про дітей. У нас дві доньки, старшій Маші на той час було 1 рік і 7 місяців, а зараз вже чотири. А молодшу, Анюту, він не бачив жодного разу. В листі перед Новим роком написав, що одного разу в новинах побачив репортаж про нас і так «познайомився» з Анютою. Навіть встиг порахувати, скільки в неї зубів було. Анюта ж бачила свого тата тільки на фото.

Детальніше читайте в  інтерв’ю Дар’ї Барвінок у журналі «PERSONA» (жовтень, 2017).  Видання можна знайти у вільному продажу в книжковому супермаркеті «Букі», в найбільших магазинах «Ятрань», в «Crema caffe» в ТРЦ DEPO’t та інших точках продажу преси.

[20.10.2017 17:32]
Інші записи від автора:
220