Загружаем курсы валют от minfin.com.ua
зв'язатися з нами

Формула води… безпечна?

43880525_361113951113801_4219792363159027712_nЯку воду пити – з крана, пляшок чи підземних джерел, – одвічно дискусійне питання. І чомусь традиційно більшість людей категорично відмовлятиметься від води з центрального водогону. Мовляв, «хлорована, іржава, несмачна», а от «з дачі привозимо»… Водночас в усіх службах, які займаються дотриманням чи контролем якості води, говорять, що населення вкрай рідко виявляє бажання перевірити, яке ж джерело питної безпечніше насправді. І не до кінця розуміє, хто і як контролює якість води і яку роль у цьому всьому процесі може зіграти сам споживач.

Вода №1.
Центральний водогін

Імідж ОКВП «Дніпро-Кіровоград», як і будь-якої комунальної служби, в очах населення зазвичай низький. «Пориви невчасно усувають», «ями за собою не латають», «тарифи непідйомні»… Загалом традиційний букет нарікань, які не обходять і якість води, що постачає підприємство найбільшим містам області. Утім, якщо говорити про воду, то це чи не єдиний виробник води в області (виробником води вважається той, хто здійснює якийсь вплив на неї, тобто дезінфікує, фільтрує її. – Ред.), який щомісячно оприлюднює результати хіміко-мікробіологічних досліджень води на власному сайті. Такі дані публікуються щомісяця, починаючи з 2013 року, тож кожен може не тільки переглянути якість води у своє­му місті, а ще й проаналізувати чи покращилась/погіршилась вона.

Роман Ілик, генеральний директор ОКВП «Дніпро-Кіровоград»:

Ми подаємо воду за 120 км, зі Світловодська, звичайно в трубах є певний осад, і вода потрапляє в крани з ним. Тому я п’ю воду з крана через домашній фільтр. Нашу роботу контро­лює обласний лабораторний центр. Вони беруть забори води за власним графіком, і ми навіть не знаємо, коли це відбувається. Це незалежний лабораторний контроль, за результатами якого нам надсилають зауваження. Але їх у нас практично не буває. До того ж ми щодня проводимо виробничо-лабораторний контроль у Світловодську, Знам’янці, Олександрії, Кропивницькому та в селищі Смоліне. Ми беремо зразки води, яка потрапляє з водосховища на очисні споруди, і ту, яка виходить з них. Такий же принцип в усіх точках контролю в містах, що я назвав. Якщо норми якості води будуть порушені, нас можуть притягнути до відповідальності. Якщо виявлять відхилення показників від нормативів, то ми будемо змушені продавати воду населенню з 20-відсотковою знижкою. Якщо неякісна вода призведе до інфекційних спалахів, то нас можуть притягнути й до кримінальної відповідальності.

Якщо аналізувати оприлюднені на сайті підприємства результати досліджень, то можна побачити перевищення деяких показників в окремих містах, зокрема каламутність і забарвленість, вміст алюмінію чи заліза. Утім варто знати, що до 2020 року для водопостачальних підприємств встановлений перехідний період, протягом якого діють інші нормативи. Це пов’язано з тим, що Україна має перейти на
європейські стандарти вимірювання якості води: у них кількість показників більша, а нормативи більш жорсткі. Українські підприємства ж поки технологічно не готові подавати таку воду. До того ж міста мають застарілі водомережі, які залишають свій слід у воді, що доходить до споживача.

«У 2012 році вийшов новий СанПіН, у якому деякі показники стали жорсткішими, з умовою відтермінування до 2020 року, щоб водоканали могли технологічно допрацювати цю роботу. Саме тому одним із важливих наших заходів, за умовою кредиту Світового банку, є реконструкція очисних споруд у Світловодську, які на даний момент просто не можуть забезпечити нових показників якості води. Споруди введені в експлуатацію ще в 70-х роках, зрозуміло, що технології очищення води пішли уперед», – пояснює Роман Ілик.

Одними зі стратегічних планів підприємства є пошук способів очистки води, які стануть альтернативою хлоруванню. Приводом для цього стала і ситуація, що склалася влітку нинішнього року, коли АТ «Дніпроазот», єдиний національний виробник рідкого хлору, що використовується українськими водоканалами для знезараження питної води та водовідведення стічних вод, зупинився. І попри те, що хлор кіровоградське підприємство закупило в іншого постачальника, уникнувши відключення водопостачання для всієї області, альтернативи розглядаються, адже в Європі від хлору вже відмовились.

Вода № 2.
Малі водогони й офіційні
нецентралізовані джерела

Якщо міста отримують воду від обласного комунального підприємства, то менші  населені пункти Кіровоградщини часто користуються нею із малих водогонів, свердловин, каптажів, що є на балансі органів місцевого самоврядування, фермерських господарств, промислових підприємств. Державний контроль за якістю води у таких джерелах здійснює управління Держпродспоживслужби в Кіровоградській області. За офіційними даними, під їхнім наглядом знаходяться 306 водогонів, із яких 83 комунальних, 13 селищних та 210 сільських. Торік функціонувало 299 водогонів, які забезпечували населення централізованим водопостачанням, та 3706 джерел нецентралізованого водопостачання (3429 громадських колодязів, 273 артезіанські свердловини, 3 каптажі). Перевірити їх інспектори можуть тільки в рамках планових рейдів або ж за скаргами громадян. Під час таких перевірок контролюється і якість води.

В управлінні Держпродспоживслужби звітують, що в IV кварталі 2017 року в рамках бюджетної програми лабораторних досліджень та вимірювань з метою оцінки якості питної води їхніми фахівцями було проведено 11096 досліджень води з централізованих та нецентралізованих джерел водопостачання.
5,4% (1323 проби) не відповідали гігієнічним вимогам за мікробіологічними показниками, 15% (9049 проб) – за санітарно-хімічними, 5,4% (405 проб) – за органолептичними. Найбільша кількість відхилень була
виявлена в Компаніївському, Петрівському, Устинівському, Голованівському, Маловисківському, Вільшанському, Бобринецькому районах. Значну кількість проб фахівці відбирають із колодязів та свердловин, адже вживання води з них може нести епідемічну небезпеку для населення.

Такі щорічні вибіркові дослідження джерел водопостачання в області мають типові порушення, розповідають в управлінні. І виявити їх, якщо ви вживаєте воду, наприклад, зі свердловин чи каптажів, нескладно навіть самостійно.

Олена Черненко, начальник управління державного нагляду за дотриманням санітарного законодавства ГУ Держпродспоживслужби в Кіровоградській області:

Ми можемо виокремити типові порушення за результатами наших контрольних заходів. Для прикладу, незахищеність джерел водопостачання. Поверхнева земля повинна мати свої санітарні зони, доступ до яких має бути закритий від сміття, засіву культурами чи випасу худоби. Це поширене порушення, тому що визначення зон передбачає виготовлення проектних документів, на що потрібні кошти. Розташування самих джерел. Якщо раніше органи влади шукали місцезнаходження джерел і бурили свердловини там, то зараз приватні підприємці, фермерські господарства роблять це для власних потреб або потреб господарства, не дивлячись, що розташовується поряд. А поряд зазвичай поля або тваринницький комплекс, або навіть сміттєзвалище. Це виправити дуже важко, адже усунути таке порушення доведеться шляхом буріння нової свердловини. Часто відсутній лабораторний контроль води, що постачається населенню. За це має платити балансоутримувач, а такий аналіз потрібно робити не рідше разу на місяць. Якщо говорити про підземні джерела, то варто звертати увагу на те, як облаштована місцевість, чи немає навколо сміття, будівель, полів, адже все шкідливе, що розміщене поряд, однозначно негативно впливатиме на воду.

Однак висновки Держпродспоживслужби носять тільки рекомендаційний характер, адже підрозділи санепіднагляду не мають повноважень штрафувати балансоутримувачів.

«Різні служби були об’єднані в Держпродспоживслужбу, а поняття лікар і державний інспектор лишились неузгодженими. Тому через такі колізії ми взагалі не можемо штрафувати. Враховуючи це, можемо надавати тільки рекомендації. Єдине, що ми робимо зі свого боку, контролюємо виконання наших пропозицій. І ми наполягаємо на тому, щоб був виконаний увесь їх обсяг, щоб якось вплинути на усунення порушень. Зрозуміло, відписати можна все, що завгодно, але обстежені за скаргами людей водогони і криниці ми ставимо у планові перевірки, після яких ми вже маємо право видавати приписи і вимагати від керівників притягнути до дисциплінарної відповідальності винних у виявлених порушеннях. Найчастіше до нас дослухаються», – додає Олена Черненко.

Вода № 3.
Підземні джерела

Згідно з даними обласної цільової програми «Питна вода Кіровоградської області 2012–2020» 75 % сільського населення Кіровоградщини споживає воду з громадських та індивідуальних колодязів. Контроль за якістю питної води у цих джерелах здійснює Кіровоградський обласний лабораторний центр МОЗ України у рамках санітарно-гігієнічного моніторингу стану довкілля. Такий контроль теж проводиться вибірково, з урахуванням фінансових можливостей лабораторного центру. Результати досліджень оприлюднюються на сайті установи із зазначенням адрес, де були взяті проби води. За результатами лабораторних досліджень за 2017 рік із нецентралізованих джерел, зокрема громадських колодязів чи самовільно облаштованих підземних джерел, фахівці встановили, що дві третини проб не відповідали вимогам за санітарно-хімічними показниками. Окрім того, більше половини проб води мали перевищений вміст нітратів.

Причиною таких показників є ті ж типові порушення, що виявляють інспектори Держпродспоживслужби, обстежуючи водогони та свердловини. Найгірші показники було зафіксовано в Новоукраїнському, Олександрівському, Долинському, Бобринецькому, Вільшанському та Компаніївському районах, де понад 80 % проб не відповідали нормам. Вживати воду з таких джерел фахівці заборонять і радитимуть шукати альтернативи. І вирішувати це питання доведеться самим споживачам, адже такі колодязі здебільшого не мають балансоутримувачів.

Вода № 4.
Фільтрована

Безпечною альтернативою воді з центрального водогону чи підземних джерел може бути бутильована вода або вода з автоматів. Утім, про якість води, купленої в магазині, з етикетки дізнатись неможливо. В управлінні Держпродспоживслужби пояснюють, усі виробники мають технологічний регламент, який вміщує повний детальний опис технологічного процесу виробництва питної води. Питання якості їхньої продукції залежить від того, наскільки виробники дотримуються його. Багато споживачів як альтернативу обирають домашні фільтри, й екоактивісти підтримують такі ініціативи.

Людмила Шестакова, регіональний представник ВЕГО «МАМА-86»:

Як на мене, найбільш безпечна вода – та, яку подає водоканал. Вона хоча б очищується і її якість контролюється. Зі свердловин воду навіть не від усіх компонентів очистиш, якщо і перевірити її на якість. Воду з центрального водогону теж варто віднести  в лабораторію, щоб зрозуміти, від чого її очищати, адже про стан труб, по яких вона тече, ви не знаєте. Аби мати максимально повну картину про якість води, необхідно зробити два аналізи: мікробіологічний і хімічний як мінімум по 7 показниках. Тоді можна зрозуміти стан забрудненості труб і води та обирати фільтр. Отримані показники може роз’яснити лабораторія і Google. Але хотілося б, звісно, щоб про це говорили частіше, і щоб це було, як у Колорадо, де щомісячна платіжка містить поточні показники якості води і роз’яснення, чому вони порушені. Там ці показники впливають і на ціну води.

У Кропивницькому перевірити якість води можна в трьох установах: у Кіровоградському обласному лабораторному центрі, в лабораторіях ГУ Держпродспоживслужби в області та ОКВП «Дніпро-Кіровоград». Вартість аналізу води коливатиметься від 600 грн до 1,5 тис. грн, залежно від того, який тип лабораторного аналізу буде обрано. В усіх установах стверджують, що воду на аналізи населення приносить вкрай рідко, хоча й нарікає на її якість. Водночас, аби перевірити воду за хімічними показниками, достатньо просто привезти 5–6 л води до лабораторії у власній посудині. Якщо мова йде про бактеріологічний аналіз, лаборант приїде до вас додому.

Людмила Шестакова все ж готова наводити історії успіху, коли населення активізовувалось у питанні постачання якісної питної води. Наприклад, у Знам’янці через суперечки щодо балансоутримувача частини застарілого центрального водогону активісти почали контролювати, як часто досліджують якість води у криницях. А у Великосеверинівській ОТГ рада навіть прийняла місцеву програму «Питна вода Великосеверинівської сільської ради» на 2018–2020 роки, у рамках якої впорядковуватимуть колодязі загального користування, встановлюватимуть фільтри в освітніх закладах та ремонтуватимуть мережу централізованого водопостачання.

 

Світлана Дубина

[05.10.2018 15:10]
Інші записи від автора:
48