Загружаем курсы валют от minfin.com.ua
зв'язатися з нами

Галина Война: Сьогодні вчитель має бути в тренді

Навчання – це важка робота, а навчати – велике вміння, яке постійно треба вдосконалювати. У цьому переконана директорка навчально-виховного об’єднання – гімназії імені Тараса Шевченка, кандидат наук з державного управління Галина Война. Вона пишається своїм закладом і досягненнями своїх учнів. Щороку Галина Георгіївна бачить, як діти вперше ступають на поріг школи і роблять перші наукові відкриття у старших класах. Горда і за колектив – тут вчителі знають, як у час інформаційних технологій зацікавити дітей здобувати складні знання із книжок і як використовувати технічний прогрес на користь навчальному процесу. Школа за 15-річного керівництва Галини Войної тримає достойні позиції у всеукраїнських рейтингах і досі береже 95-річні традиції. За робочий день директорка має подумати про більш ніж тисячу людей – 946 учнів, що понад потужність закладу, 105 педагогів і 40 технічних працівників.

Галино Георгіївно, які традиції школа зберігає ще з часу відкриття?

Із часу заснування – 1923 року – школа завжди була україномовною. Коли мова заборонялася, ігнорувалася російськомовним населенням, коли була не престижною, в закладі все одно викладали українською мовою. Донині школа зберігає і традицію до народознавства, шанування свят й історії.

Ким із випускників школа пишається?

У нашому навчальному закладі навчався ректор Центральноукраїнського національного технічного університету Михайло Черновол, радниця міського голови Кропивницького Євгенія Шустер, народний депутат Олександр Горбунов, телеведучий Павло Кужеєв, очільник управління юстиції у місті Києві Стані-слав Куценко, покійна очільниця обласної профспілки вчителів Світлана Скалько. Ми пишаємося кожним випускником, і нас, педагогів, часто переповнює почуття гордості за їхні успіхи. Бо вони – результат командної роботи. У виховання кожної особистості ми вкладаємо певну часточку себе, своїх знань і свого досвіду. Вони йдуть від нас впевненими і з вірою в себе.

Є думка, що результат ЗНО – показник роботи вчителів. Чи погоджуєтеся ви з цим твердженням?

У мене критичне ставлення до ЗНО у тому вигляді, в якому воно зараз проводиться. І у день здачі тестів ми хвилюємося за дітей, бо вони дійсно мають хорошу базу знань – оперують правилами, вміють розв’язувати задачі, грамотно пишуть, але тести – це, більше, фортуна. Якби мені перед тестами влаштували такий контроль, я б розгубилася. У Європі це відбувається набагато спокійніше. Наші діти підтверджують свої знання і золоті медалі. Але ототожнювати результати з якісною чи неякісною роботою колективу – це неправильно. ЗНО не стосується рейтингу школи взагалі. Воно потрібне для вступу в університет. Втім, наш заклад входить у топ-200 закладів України за результатами ЗНО.

Серед молоді зараз через вплив соцмереж просувається ідея, що вчитися не престижно…

Сьогодні школу часто критикуть, нагнітається тема хабарів і булінгів – тобто багато негативу, який відбиває у дитини повагу до вчителя. У соцмережах також багато публікацій, які викликають зневагу до школи. Треба розуміти, що навчання – це не гра. Навчання – це наполеглива праця, і треба себе змусити працювати. До цього молодь нині скептично ставиться.

Робота директора полягає не лише в роботі з учнями і вчителями, а й з батьками. Як знаходити з ними спільну мову?

Я поважаю батьків, які приводять до нас своїх дітей. Вони відповідальні і думають про їхне майбутнє. З ними ми працюємо щиро і прозоро – тільки так можна завоювати їхню довіру. Батьки з розумінням ставляться до проблем у державі і завжди приходять на допомогу своїм дітям. Тільки цього року школа поповнилася трьома мультимедійними дошками – це батьківська благодійна допомога. Моя задача – навчити персонал працювати з дошками і довести батькам, що їхній внесок – не даремний. Якщо батьки ставляться з повагою до вчительської професії, тоді й дитина так само буде реагувати на вчителя.

Як відчувається брак кадрів у вашому закладі?

Укомплектувати заклад фахівцем із кожного предмету – це можуть собі дозволити лише центральні школи, де є хороша транспортна розв’язка. Проблеми кадрів наша школа не відчуває, але шукаємо вчителя музики та мистецтва, бо колишня переїхала з чоловіком-військовим. Хочу похвалитися тим, що у школі працює чотири наукових працівники – три кандидати наук та один доктор наук.

Як зацікавити випускників вишів із педагогічною спеціальністю?

Доки не буде пристойної оплати і пільгового стимулювання молодого фахівця, доти випускники не хотітимуть працювати у школі. Зарплата нині – принизлива. У класі три десятки дітей, і вчитель морально виснажується. Він за це має отримувати матеріальну компенсацію. Нині молодим вчителям пропонують близько п’яти тисяч гривень. Молодь болісно реагує на такі умови і не готова до таких випробувань. «Ідейних» дуже мало. Так, вони готові жертвувати собою і «вкладати» себе в дітей, вони амбітні і креативні, але весь ентузіазм розбивається об дві тисячі гривень авансу. Вчителі з великим стажем і при повному навантаженні можуть отримувати до 18 тисяч гривень.

На вашу думку, яким має бути портрет сучасного вчителя?

Сьогодні змінюється звичний образ вчителя. В індустріальні часи це була стримана людина, скромно одягнена і постійно з підручниками. Зараз, через вплив інформаційної епохи і вплив Європи, цей портрет змінюється, і молодь не хоче бачити консервативного вчителя. Вона хоче бачити людину, яка орієнтується в трендах і не вимагає від учня бути ідеальним. Ідеальний образ – людина, яка постійно вчиться, удосконалюється, яка відвідує конгреси, семінари і вносить щось нове. Змінилися шаблони, і вчителі також тяжіють до демократичного стилю.

Позбуваючись радянських ярликів в освіті, чи встигає сучасна українська школа набувати власного вагомого досвіду?

На жаль, зараз немає моделі української освіти. Все, що ми сьогодні реформуємо, це запозичений досвід – трохи Європи, трохи Фінляндії. Але Україна має дуже розумних науковців, і ми могли б вибудувати власну модель – кращу в світі! І ми дуже багато втрачаємо, не використовуючи досвід тих людей, які бачать систему освіти наскрізь. Треба починати зі зламу свідомості вчителя. Навчання – це насилля. Тому вчитель має вимагати, люблячи. Дитина має розуміти, що від неї вимагають, але її при цьому поважають і дають можливість виправити помилки. Вчитель має бути другом. Але це дуже тонка грань.

Як ставитеся до освітніх реформ?

Реформа має бути розумною, враховувати можливості і забезпечуватися ресурсом. Найстрашніше – втілювати поспіхом. Має бути перехідний період, коли свідомість вчителя налаштовується на те, що попередні методи вже не спрацьовують.

Кадрові зміни в Міністерстві освіти не викликають побоювань?

Класно, коли ми такі серйозні речі, як система освіти, довіряємо молоді. Таким чином ми даємо кредит довіри – а раптом у них вийде краще. Втім, це державна політика і її треба підтримувати. Поки я не почула ніяких посилів, які мене б лякали. Звертатимуть увагу на реформування дошкільної і вищої освіти. Це звучало переконливо. Справа в тому, що попереднє міністерство страждало на те, що видавало закони без механізму їх втілення. Закон України «Про освіту» містить майже 60% змін в освіті, але він, швидше, популістичний – відсутні механізми втілення деяких статей у життя.

Нова українська школа – це позитив для освіти?

Вчителеві приємно, що на НУШ виділяються великі кошти, бо це яскравий і продуманий дидактичний матеріал, це комп’ютерне забезпечення – проектори, комп’ютери, ламінатори, ксерокси. За мою практику такого ще не було. Зараз підтримка колосальна – за рахунок державної субвенції і місцевих коштів. Втім, вчитель НУШ приступає до роботи після навчання в онлайні. Але це те саме, що обідати онлайн – візуально бачиш, а фактично не відчуваєш, залишаєшся з відчуттям голоду. До того ж, у нас багато вчителів із радянської системи. Їх перенавчити неможливо! Їх нереально посадити на ту модель, яку зараз вимагає Міністерство освіти. Сучасні діти – це вже покоління Z, у них обов’язково має бути зорова опора. Вчитель зобов’язаний дати картинку, бажано рухому і зі звуком.

З яких предметів ваші учні – кращі?

Завжди демонструємо хороші знання з української мови та літератури, англійської мови. За гуманітарні предмети завжди спокійні. Наша школа – єдина проводить тести на об’єктивність виставлення оцінки. У нас працює внутрішня Незалежна експертиза знань. Заступники готують тести з усіх основних предметів із 3-го по 10-й класи, роботи кодують і пере-віряють вчителі, які не викладають у класі. Така експертиза проводиться раз на семестр, тому нашим вчителям немає сенсу завищувати оцінки своїм учням. Навіть батьки з інших шкіл приводять своїх дітей, щоб ми перевірили, чи відповідає рівень знань поставленій в табелі оцінці.

Що головне у роботі колективу?

Сьогодні колектив – це одна велика сім’я. Так, у нас бувають негаразди, але ми дуже дружні, підтримуємо один одного і можемо об’єднуватися. Колектив зараз живе оновленими напрямами – всі розуміють нові вимоги законодавства, проходять курси, сертифікуються, удосконалюють свої знання. Моя мета – створювати зручні і комфортні умови для їхньої роботи. Коли вони із задоволенням сприймають нові ідеї – цим вони мене підтримують і мотивують. Це нас згуртовує.

Чим зараз живе школа?

Розвиваємо напрям STEM-освіти – це об’єднання наук, інтеграція знань із одного предмета в інший. Потужна робота триває вже п’ятий рік. У квітні проводимо всеукраїнський фестиваль «STEM-весна», до якого долучаються інші регіони, щоб запозичити наш досвід. Наша вчителька англійської мови Ганна Дудіч є потужним спікером у цьому напрямку, їздить за кордон і привозить нові знання. Крім того, за американською програмою проводимо квести на виховання емоційного інтелекту. Запровадили гурток робототехніки. Три роки тому це було непідйомною ідеєю. Нині ми вже друкуємо на 3D-принтерах і формуємо інженерну думку.

Успіх школи залежить від знань учнів, професійного колективу і якісного управлінця. Яким має бути директор школи?

Обов’язково має володіти дуже багатьма знаннями. Це робота з дітьми, громадою, батьками, вчителями, технічним персоналом. Це висококультурна і високодуховна людина, яка вміє пробачати. Коли прийшла на посаду, відчувала, що мені не вистачає певних знань, – і я пішла їх здобувати! Директор має знати психологію, релігієзнавство, політологію, менеджмент…

Які досягнення на посаді вважаєте найбільш значущими?

Я прийшла в складний для школи період. І головне моє професійне досягнення – це згуртування колективу. Була дуже складна робота. Якби мені зараз знову випало погодитися на такі умови, я б відмовилася. Багато пішло часу і здоров’я. Банально – вчителі не віталися один з одним… Але нам вдалося вибудувати міцний колектив. Учителі мене спонукали і до магістратури, і до аспірантури. Своєю принциповістю, своїми вимогами і недовірою до мене, бо мені було 35 років, коли прийшла на посаду, вони мене мотивували довести їм, що я гідна очолювати заклад. І нині часто чую від своїх колег, що я є достойною керівницею. Я насолоджуюся сьогоднішньою молоддю – настільки вони розумні, креативні, принципові, наполегливі! І молю Бога, щоб держава створила всі умови, щоб вони не залишали країну. Вони нетерпимі до корупції і несправедливості, патріотичні, люблять державу! У 2014 році, коли почалися військові дії, на 1 вересня ми жодному учню не сказали прийти у вишиванці. І як нас переповнило почуття гордості, коли прийшли не тільки у вишиванках, а і з прапорами! Ми всі стояли і плакали…

Текст: Олена Сідорова
Фото: Віталій Ніколенко

[25.10.2019 15:38]
Інші записи від автора:
739