Загружаем курсы валют от minfin.com.ua
зв'язатися з нами

Ольга МАНУЙЛОВА: Моя глобальна місія – ділитися знаннями

Вона створила єдиний на сьогодні у Кропивницькому приватний заклад позашкільної освіти з офіційним юридичним статусом. Якщо коротко, то це означає, що викладачам мовного простору «Giraffe Club» нараховується педагогічний стаж, батьки та вихованці закладу юридично захищені, а окремі категорії мають можливість скористатися податковою знижкою та послугою муніципальної няні. Ольга Мануйлова – засновниця приватного закладу позашкільної освіти «GIRAFFE LANGUAGE SPACE», сертифікованого центру підготовки до міжнародних екзаменів CAMBRIDGE, однойменних білінгвального монтессорі-простору та онлайн-школи. Член бізнес-асоціації освітніх закладів України, партнер «СAMBRIDGE АSSESSMENT» департаменту Кембриджського університету в Україні. Рівень її професійності – у результатах тисяч студентів, у високих вимогах до педагогів й атмосфері, яку створює вся команда. Як вдалося досягти рівня кращого у Кропивницькому мовного простору, читайте в ексклюзивному інтерв’ю для журналу «PERSONA».

Ольго, якою сьогодні, на ваш погляд, є сфера приватної позашкільної освіти в Україні?

Вона експертна, але дуже розрізнена: підприємці, як лебідь, рак і щука тягнуть віз кожен у свою сторону. Є новаторський сектор – безстрашні освітяни, яких можна порівняти з подорожнім, що йде лісом вночі із зав’язаними очима – не знає куди, але дуже хоче і знає, що треба рухатися. Є ще один сектор – застарілий, який не відповідає віянням часу і який важко піддається модернізації.
В Україні і в Кропивницькому є гарні освітні проєкти, але бракує спілкування – ком’юніті-платформи, яка б об’єднувала за професійними інтересами.
Якщо говорити загалом, то позашкілля потребує реформування на державному рівні, і це стосується не лише законодавства, яке часто не відображає реальні потреби приватної освіти. Маю на увазі непрості й бюрократичні умови ліцензування.
Статистика говорить, що в Україні менше 1% ліцензованих приватних закладів, в тому числі садочків і шкіл. Порівнюючи з Польщею, де 20%, або з Німеччиною та Австрією, де приватних освітніх закладів близько 70%. Сфера тільки починає формуватися – прогресивні підприємці-освітяни вже виступають офіційними експертами  при різних комітетах Верховної Ради. Проте, коли стануться відчутні зміни – невідомо. Поки все на рівні розмов. Приватну освіту не бачать, не чують, а інколи здається, що навмисне випробовують на стійкість і вміння виживати в найскладніших умовах.

Якою могла би бути підтримка держави?

Державні грантові програми, спрощене оподаткування, пільговий тариф на комунальні послуги… Наприклад, скажу, що ми єдині в Кропивницькому, хто працює в офіційному статусі «заклад позашкільної освiти», принаймні поки що. До цього ми йшли не один рік – сама процедура реєстрації була тривалою і не до кінця зрозумілою навіть юристам. Та навіть при наявності ліцензії, державна програма «Гроші ходять за дитиною» не працює в регіонах. Всього треба добиватися власними зусиллями, шляхом спроб і помилок.

Та все ж бюрократія не заважає педагогам йти в освітянський бізнес…

Освітяни стають підприємцями, щоб дати якість. Мене, наприклад, як маму не влаштовувала якість послуг, що надавали в школі та у репетиторів, тому я створила для своєї дитини власний освітній продукт. Я починала і продовжую працювати через потребу. А з часом починаєш розуміти, що ти ростеш, зростають обсяги схожих запитів, кількість учнів… Педагоги йдуть від бюрократизму, вчителям більше подобається працювати з дітьми, а не з купою паперів. Через це я пішла в офіційну позашкільну освіту. Вона поки не є обов’язковою, але все йде до того, що і позашкілля зобов’яжуть ліцензуватися. З одного боку – це добре, бо якість освітніх послуг суттєво стане кращою.

Якщо коротко: що дає офіційний юридичний статус і ліцензування?

У нашому закладі це насамперед відповідальність – ми працюємо з дітьми. По-друге, викладачам нараховується педагогічний стаж, а вихованці і їхні батьки – юридично захищені, деякі категорії мають можливість отримувати податкову знижку та користуватися послугою муніципальної няні.

Ні для кого не секрет, що влаштуватися викладачем на роботу в «Giraffe Club» досить непросто. Факультет іноземних мов у педагогічному університеті цьому сприяє?

Факультет іноземних мов завжди був для мене знаком якості. І незважаючи ні на що, на роботу я брала тільки випускників «інязу». Я сама його закінчувала, дванадцять років там викладала, і добре розумію, що усвідомлення «ти працюватимеш вчителем чи викладачем» приходить в кращому разі на 4-5 курсах під час практики. На «інязі» вчитися складно, там велику увагу приділяють вивченню мови, а от самої методики замало. Але це проблема профорієнтації і системи загалом. Методична підготовка кадрів та практична готовність працювати – слабка ланка. Ще одна причина кадрового голоду – в популяризації міфу легких грошей. Сучасне покоління молодих спеціалістів виховується на інстаграмних картинках легкого життя, де високі запити пропагують задовольняти без зусиль. А так не буває. Ідея про десять тисяч професійних годин несправедливо пішла у забуття, дуже часто люди необ’єктивно співвідносять свої вміння з потребами і вимогами приватної освіти. 

Що для вас, як роботодавця, важливо бачити в кандидатурі потенційного викладача?

Це питання, в якому для мене не може бути компромісів, хоча інколи, як власник закладу, я від цього страждаю. Перше, на що я звертаю увагу, – це рівень мови. По-друге, готовність працювати в команді, а не лише на себе, наявність харизми, бо з дітьми інакше не можна. Всьому іншому ми навчимо. Щодо особистих якостей, викладач повинен бути відповідальним, адже ми працюємо у сфері надання освітніх послуг високого рівня і, відповідно, високої вартості. Педагог – це людина, яка відображає ідеологію закладу, транслює його цінності, правильно передає їх дітям та батькам.

Соцмережі сьогодні переповнені сумнівними пропозиціями на кшталт «Вивчи іноземну за 3 місяці». Причому здебільшого навчають ті, хто ледве сам освоїв те, чому збираються навчати. Як офіційний освітній заклад конкурує з неякісними пропозиціями?

Про конкуренцію в цьому контексті не може бути і мови. Ми не конкуруємо з самозванцями. Сьогодні кожен другий називає себе вчителем у будь-яких сферах: «вчитель з продажів в інстаграм», «вчитель з особистісного росту» і т.д. Ніша інфопродуктів фінансово дуже перспективна, і саме тому вона приваблює тих, хто просто хоче заробити – псевдопрофесіоналів. Серед величезної маси неякісних продуктів дуже важко розпізнати гідні.

І все-таки, як зрозуміти, якісну послугу пропонують чи ні?

На інтуїтивному рівні, дивитися інформацію про досвід тренера, перевіряти результативність. Інстаграм – чудовий майданчик для просування, але там можна «замилити очі», створити картинку того, у що ти хочеш повірити. Але найбільше лякає тенденція попиту на неякісні продукти. І тут є дві сторони. Перша – позитивна: люди бажають знань, хочуть вчитися. Друга – негативна: люди не аналізують критеріїв якісного продукту, немає вимогливості й вибірковості, оцінюють дуже поверхово і не отримують справді професійного підходу. 

Якими можуть бути критерії оцінки інфопродукту в ніші вивчення іноземних мов? Сертифікація Кембриджу, наприклад?

Звісно, сертифікат Кембриджу для компанії є показником, бо він не видається на безстроковий період, наприклад, ми підтверджуємо його щорічно. Платиновий партнер Кембриджу в Україні присвоїв нашому центру свій код, наше лого є на їхньому офіційному сайті. Також ми маємо дозвіл на використання їхньої символіки в наших навчальних та рекламних матеріалах. У цьому процесі важлива системність і щорічне підтвердження, бо сертифікацію можна втратити. Ми підтверджуємо свій статус багато років поспіль – у Кропивницькому поки ми єдині, хто зміг цього досягнути. Так само ми єдині представляємо наше місто в Асоціації освітніх проєктів України… І мені дуже приємно, що через кілька днів після виходу відеоверсії мого інтерв’ю, деякі колеги з нашого міста подали заявки на вступ до Асоціації. Це позитивна тенденція, адже там багато новаторів, які хочуть якісно реформувати освітню сферу. Нещодавно під час однієї з таких зустрічей прозвучала важлива думка: «Досить ділити дітей. Давайте сяяти, щоб вони йшли на ваше світло». Мова про конкуренцію, про екологічний бізнес, чого у нашому місті ще бракує.

Я мама студента «Giraffe Club», який у вас навчається вже понад три роки, і маю право стверджувати, що у вас результативне навчання. Як вам вдається підтримувати і щоразу вдосконалювати рівень послуг?

Мені приємно це чути. Взагалі, якщо немає результату, навіщо тоді чимось займатися. Акцент на результаті у нашому просторі не випадковий. Для мене важливі методи і шляхи, якими ми йдемо до потрібного результату. Якщо не буде продуманого процесу, чітко спланованого і відповідно забезпеченого, не буде якісного результату. Найлегше його досягати, коли дитина відчуває природний інтерес до навчання і захоплюється цікавим процесом разом з

Результат залежить і від атмосфери. Розкажіть про деталі, які допомагають вам створити максимальний комфорт для навчання студентів.

Це процес, який не виліковується і який можна постійно вдосконалювати. Для мене дуже важливі деталі, щоб навчальний простір стереотипно не асоціювався з партою й вчителем. Що б таке зробити, щоб мені, як мамі, було зручно – це перше запитання, яке я собі ставлю, коли моя команда працює над простором і сервісом. У цьому році у нас з’явився екокорнер, де батьки можуть корисно і смачно перекусити, випити кави, почитати книгу на м’якому диванчику, поки очікують дитину.

Складно було створити багатофункціональний мовний простір?

Я нескінченно пишаюся своїм минулим. Після відкриття власного мовного центру перші два роки я просто працювала, у мене не було мети створити величезний простір, я робила ставку на якість і результат для студентів. Крім того, тоді у мого проєкту не було навіть офіційної сторінки в соцмережах. І самі клієнти мене мотивували її створити. Чесно кажучи, саме слово «бізнес» я змогла вимовити лише кілька років тому. Було складно й соромно називати учня клієнтом. А як тільки відбулася трансформація мислення від просто педагога до педагога-підприємця, я зрозуміла, як вдосконалювати увесь процес. Це було болісно, бо як пострадянський громадянин, відчувала дикі докори сумління від того, що я можу на цьому заробляти. Раніше формувалося переконання, що вчитель не може заробляти навчаючи, одна клієнтка мені навіть якось сказала: «Таку благородну справу перетворили на заробляння грошей». Зараз я переконана – будь-яка якісна офіційна послуга має гідно оплачуватися. Серйозно пригальмував розвиток локдаун, довелося відкласти багато планів і докласти титанічних зусиль, щоб зберегти робочі місця педагогам.

Що мотивує розвиватися зараз?

Моя глобальна місія – ділитися знаннями. Я точно знаю, що роблю це якісно, і знаю, чому роблю це краще за інших. До цього я прийшла органічно, якихось надзусиль не було, все відбувалося через потреби, наприклад, більше людей – більше приміщення. Зараз ми розвиваємося не лінійно, а вглибину.  Ми працюємо над мікропродуктами, над змістом і якістю. Робимо великий акцент на навчанні Монтессорі-педагогів, відправляємо їх до столиці в Асоціацію Монтессорі-педагогів. Це дорого, але є неодмінною умовою розвитку.

Віковий ланцюжок студентів «Giraffe Club» нерозривний – є продукти для малюків, старших діток, школярів і дорослих. Як народилася ідея створити простір для всіх, і як справляєтеся з освітньою логістикою?

Все народжується через інтерес. Моєю ключовою аудиторією завжди були дорослі. Більшу частину свого життя я навчала вчителів і до того взагалі не працювала зі школярами. Студенти – це дорослі люди, з ними цікаво працювати. Потім через необхідність додаткового підробітку мені доводилося навчати старших школярів… І далі віковий діапазон моїх учнів продовжував молодшати. А після чергової поїздки за досвідом у Київ, я почала працювати з малюками. Це був своєрідний виклик собі, стресовий, але безцінний досвід, який допоміг стати новатором і відкрити єдиний на сьогодні у Кропивницькому білінгвальний монтессорі-простір для дітей. З десяток років тому вивчати англійську з малюками скоріше було трендом, зараз я переконую батьків в тому, що розвиток має бути не раннім, а своєчасним.

У вас навчають іноземній з нуля?

Ми закриваємо всі запити. Лінійка наших продуктів побудована так, що вивчати  може людина будь-якого віку і будь-якого рівня знань. У нас рівневе навчання, хтось має С1, а хоче С2, хтось тільки почав вивчати іноземну мову. Є індивідуальні заняття, або в групах. В нинішньому році, проаналізувавши роботу минулого, я вирішила зробити ретельну градацію рівнів: припустимо, є рівень В1, але він теж буває різним, тому вирішили зробити В1.1, В1.2, А1.1, А1.2, таким чином, навчання стало ще більш цільовим і комфортним. Також ми переформатували групи, аби показати дітям і батькам, що зміна педагогів – це ідеальна практика звикання до сприйняття мови. Рівень викладачів «Giraffe Club» пройшов найжорсткіший відбір, а правила корпоративної культури мотивують  щорічно підтверджувати його міжнародними сертифікатами.

Що найбільше цінують студенти в «Giraffe Club»?

Ми робили опитування, і більше ніж 50% наших студентів і їхніх батьків взяли у ньому участь. На запитання «Що для вас є найбільшою цінністю?» відповіли: свобода дитини у виборі, креатив, професійність, а також атмосфера. Майже кожен другий згадав атмосферу в нашому закладі і ставлення до дитини, вміння підтримувати інтерес до навчання.

«Giraffe Club» – це не лише мовна школа, це і дитячий садок, це і онлайн-школа…

Так, ми працюємо в цих трьох основних напрямках.

Монтессорі-педагогіка – це взагалі дороге задоволення, наскільки аудиторія і батьки Кропивницького зрозуміли цю послугу, і наскільки вона зараз затребувана?

Коли я створювала цей простір, то розуміла, що моя аудиторія не може бути численною, це послуга не для кожного і це не дуже вигідний проєкт з фінансової точки зору. Монтессорі-простір вимагає серйозних інвестицій – дорогі натуральні матеріали, навчання педагогів…  Ми працюємо вже третій рік, розширюємося, але до точки незбитковості ще не дійшли. Це проєкт довготривалої окупності. Батьки, які водять до нас своїх дітей, – ідейно наші, вони так само мислять і розуміють цінність послуги. Монтессорі-педагогіку взагалі важко переоцінити, її цінність  в рази перевищує її вартість.

Я чую два терміни: «ціна» і «цінність». Скільки в середньому коштує навчання дитини в Монтессорі-просторі?

Вартість місячного абонементу в нашому білінгвальному просторі стартує від 2 тисяч гривень на місяць. У нас працює логопед, в кожній групі є педагог, який розмовляє лише англійською мовою, та україномовний педагог. Така вартість обумовлена досить дорогим навчанням, наприклад, курс для одного Монтессорі-асистента обходиться компанії більше тисячі євро на рік, не рахуючи вартість проїзду та оренди квартири на час навчання в Києві. По-друге, закупка оригінальних монтессорі-матеріалів на фабриках і виробництвах. По-третє, це великий сегмент щоденних розхідних матеріалів, наприклад, для роботи в Монтессорі-садочку використовуємо свіжі квіти, фрукти, овочі і т.д.

Як ви взагалі наважилися створити стовідсотковий монтессорі-простір? 

Це був довгий шлях навчання, я займалася з біснес-коучем і Монтессорі-педагогом – американкою, яка приїжджала до України з навчальною програмою. Тоді ще про ZOOM платформу ніхто не чув, а ми в ній займалися майже рік. Мої думки, ідеї та бажання потребували професійної підтримки і я її знайшла в Асоціації Монтессорі-педагогів. У Кропивницькому є заклади, які застосовують елементи Монтессорі, але наше новаторство в тому, що ми створили білінгвальний простір, у якому лише методика Монтессорі. А те, що ми розширюємося, показує затребуваність серед батьків.

Трішки про конкуренцію. Як у Кропивницькому в сфері позашкілля відбувається комунікація власників бізнесу, чи відбувається вона взагалі? Наскільки це потрібно?

Це болюча тема, бо комунікація відсутня, і це такий містечковий менталітет, мабуть. А розвиток можливий лише за умови відкритості один з одним, спілкування, виявлення наболілого і обміну досвідом. Зараз в Україні починається активне формування освітньої асоціації, приватних бізнесів України. Я є членом цієї організації вже більше року, але, на жаль, коли приїжджаю на зустрічі в Київ, в Дніпро чи Одесу, від Кіровоградської області завжди одна я. 

Ви особисто готові ділитися вашими унікальними напрацюваннями зі своїми колегами?

Я давно про це думала, і на сьогодні це досить актуальне питання. Крім методичного й педагогічного досвіду, я маю знання з ефективного освітнього маркетингу та інших питань, які роблять освітній бізнес якісним і прибутковим. Якщо це буде курс, то такий, якого до цього ніхто не робив, офлайн чи онлайн – сьогодні немає різниці. Я готова ділитися з вчителями, які бажають підняти базовий рівень або оптимізувати свою поточну діяльність. Методика – це теж слабка ланка в сучасному освітньому процесі. Я думаю, мене підтримають власники освітніх проєктів нашого міста, бо знайти гарного педагога, який горить своєю справою і кайфує від того, що робить, майже неможливо. Останній приклад: із 67 заявок, які я отримала на вакансію вчителя англійської мови, ми відібрали лише одного педагога. Це дуже низький показник якості кадрової підготовки й професійності. Ми живемо в час інфопродуктів, але їхня якість досить сумнівна – гарна обгортка, але немає суті, немає головного – досвіду й конретних кейсів та програм. У Кропивницькому немало експертів, які могли б створити професійну колаборацію чи освітянське ком’юніті для якісного професійного росту. Ми зробили такий простір для дітей, він дієвий та комфортний, тепер хочеться ділитися з іншими цим досвідом. Чим більше в нашому місті і в Україні буде шкіл з якісним підходом до навчання, тим більше можливостей буде для розвитку. Чим більше здорової конкуренції, тим вищий рівень освітнього продукту. І тоді люди обиратимуть школи розвитку для своїх дітей не за ціною, а за якістю.

Кажуть, що вчителі найбільш схильні до професійного вигоряння. Чи маєте власний рецепт протидії цьому явищу?

Де б ти не працював, якщо працюєш з віддачею, ти будеш вигоряти. Зараз або роботи дуже багато, або її немає зовсім. Я б порадила знайти щось, що надихає, і кілька разів на тиждень відволікатися від основної роботи, хоч і улюбленої. Педагоги «Giraffe Club» теж вигоряють і дуже втомлюються через велике навантаження, але мої дівчата працюють лише чотири дні на тиждень. П’ятий день – це не вихідний, це день для відновлення і пошуку натхнення. Мене, наприклад, надихають подорожі, необов’язково за кордон, а навіть поїздка до лісу. Я люблю просто помовчати… Педагог на початку професійного шляху – це здебільшого альтруїст, і без надійної підтримки збоку дуже непросто. Мене підтримував чоловік, і це теж зіграло важливу роль у тому, що «Giraffe Club» є одним з кращих закладів у Кропивницькому в своїй сфері. Будь-які проєкти, які створюються для дітей, повинні створюватися з любові до справи. «Giraffe Club» – це вже і сімейний проєкт, бо мій чоловік, який взагалі не займався вихованням дітей, у якого взагалі інша сфера інтересів, зараз 80% свого часу приділяє «Giraffe Club», хоча ззовні може здатися, що його там не видно і не чутно. Завжди треба робити трохи більше, ніж від тебе очікують. Це наша особиста формула розвитку.

Якщо коротко: що отримає клієнт, прийшовши в «Giraffe Club»?

По-перше, покроково досягне поставленої мети, по-друге, отримає чудовий сервіс, по-третє, процес навчання буде в задоволення. Чого не отримає клієнт прийшовши в «Giraffe Сlub», так це навіть натяку на пострадянські методи, у нас їх просто не існує, бо ніхто з наших педагогів не працював у державних школах бюрократії. Сучасний студент хоче закривати свої потреби легко, а не через силу. «Giraffe Сlub» – це не просто стільці, столи і килими, це аромат смачної кави у холі, чисті приміщення і м’який диван, де можна з’їсти смаколик з нашого еко-корнера. Це про дружнє ком’юніті, затишне й результативне.

Кілька слів про останні нововведення в «Giraffe Club»?

У школі іноземних мов ми ввели новий продукт – поглиблений курс – 4 години навчання на тиждень. Що стосується Монтессорі-простору, ми відкрили ще один клас для  діток 3-6 років, це якраз до вашого запитання щодо попиту на послугу. Також запрацювала Монтессорі-студія, куди батьки можуть привести діток на кілька годин. І не можу не згадати наш літній курс «Прорив», результативність якого викликала захват у дітей і батьків – це дійсно був прорив у рівні володіння мовою. Звісно, цей курс стане нашим щорічним літнім продуктом.

Чим ви пишаєтеся на сьогодні?

Своєю командою, тому що «Giraffe Club» – це командна робота, робота не лише педагогів, а й адміністраторів, бек-офісу, роботу якого на перший погляд не видно. Це допомога моїх кураторів, методистів, медійників. Я пишаюся успіхами своїх учнів, тому що за ці шість з половиною років ми маємо багато випускників, і можемо говорити про тисячі студентів. Це сотні складених екзаменів з міжнародною сертифікацією. Ми вибудували наш простір по цеглинці з любові, відповідальності й професійності, пишатися дійсно є чим.


Текст: Неля Желамська

[26.10.2021 15:45]
Інші записи від автора:
41