Загружаем курсы валют от minfin.com.ua
зв'язатися з нами

Ірина Ткаченко: Дію локально, мислю глобально

39066594_256672061517511_7743547037907419136_nНа Кіровоградщині зареєстровано 1623 громадські організації, серед яких – Агенція сталого розвитку «Хмарочос». Натхненницею і співзасновницею об’єднання стала Ірина Ткаченко – жінка, яка встигає викладати в Центральноукраїнському педагогічному університеті імені В. Винниченка, проводити активну громадську діяльність, займатися організацією медіатренінгів, бути люблячою дружиною та мамою трьох синів.

З нею ми поговорили про важливість громадського активізму, переваги неформальної освіти, урбаністичне сканування Кропивницького та мотивацію.

Ірино, якщо говорити про професійну діяльність, ви займаєтеся підготовкою журналістів і видавців-редакторів. Наскільки якісним, на вашу думку, є навчальний процес у цих галузях?

У більшості випадків успішність навчання залежить не від викладачів, а від самих студентів. Йдеться про їхнє бажання здобувати нові знання, практикуватися, активно відгукуватися на різні медіа-проекти. На щастя, наразі є досить багато пропозицій від місцевих редакцій, які дозволяють, починаючи ще з другого чи третього курсів, реалізовувати себе в професії.

Що підштовхнуло займатися громадською діяльністю?

Думаю, мені стало дещо затісно в університеті. Завжди відчувала захоплення від нових проектів. Саме тому одного разу виникла ідея проводити освітні таборівки. Власне, із цього все й почалося.  Наразі існує Мережа освітніх кемпів «Чистий простір». Проводимо чотири сезонні таборівки: дві проходять на Кіровоградщині, інші – за її межами. Усі їх об’єднує медійний компонент. Медіа розглядаю як універсальний інструмент, який може бути цікавим не тільки для журналістів, а ще й, наприклад, для членів об’єднаних територіальних громад і представниць жіночих спільнот, молоді.

Чи має організація кемпів певні специфічні риси?

Усі таборівки є спільнокоштовими. Багато хто дивується, що люди готові їхати в табір, платити власні кошти за навчання і ще й насолоджуватися цим. Я, навпаки, переконана в тому, що іноді безкоштовні заходи нівелюють ті знання, які дають тренери.

Більш того, чого тільки варте спілкування з такими людьми, наприклад, як Богдан Логвиненко (автор проекту «Ukraїner». – Ред.) чи Олег Костюкевич (картограф Google Map Maker Ukraine, керівник «Lionest 360 Marketing Agency». – Ред.). Уявіть собі, вони живуть з тобою в сусідньому наметі, їдять одну і ту ж їжу, розповідають про свої навчальні мандрівки світом. Це викликає просто неймовірний шквал емоцій.

39071469_228097847906263_7966658910918541312_nКого цікавлять кемпи, що ви організовуєте?

У таборівках беруть участь ті, хто хоче отримати нові інструменти та цікаво провести час, до речі, без алкоголю.

Усього лише за чотири дні перебування на таборі можна здобути нові знання в стислій формі. Вважаю, що за такими тематичними проектами є освітнє майбутнє, адже за короткий час людина може себе професійно скорегувати, або отримати альтернативну освіту. Кемпи мають перетворювальну силу.

Що знакового відбулося за час проведення кемпів?

Поступово ініціатива проводити освітні таборівки переросла в громадську організацію. Роботу над розвитком Агенції сталого розвитку «Хмарочос» уже сприймаю як різновид власної справи. По-іншому й бути не може, коли на тобі лежить відповідальність, коли твоє ім’я впізнають, коли ти надихаєш інших на реалізацію власних ідей. Усе це рухає вперед.

Чому, до речі, обрали таку назву?

Вирішили, що це метафора висоти. Ми позиціонуємо себе як перший хмарочос громадського активізму в місті. Без активності громади місто рухатись не буде, тому в житті дотримуюсь такого принципу: дію локально, а мислю глобально.

Мені важливо бачити результат тут і зараз. Якщо ж говорити про мир в усьому світі… Ми ж розуміємо, що ця місія – нездійсненна. А ось на рівні локальної об’єднаної територіальної громади можна простежити, як люди за допомогою ідеї створюють різноманітні гуманітарні чи інфраструктурні проекти.

39102599_548603612223837_8669481376346537984_nЯк оцінюєте успішність кемпів?

Кількістю зворотних зв’язків і можливістю поширити досвід за допомогою інших. Наприклад, ідея Євгена Савранського «Спортивна мапа Кіровоградщини» зародилася саме на кемпі. Потім уже ми допомагали втілити її технічно.

Як давно діє громадська організація?

Поки лише вісім місяців. Але як ініціативна група ми працюємо з 2011 року. За час діяльності Агенції були регіональними партнерами Центру культурного менеджменту в реалізації проекту «Містки громадської активності». Особисто організували 10 проектів-візитів, охопили більше 80 людей, а також стали хостами для двох міні-стажувань у нашому місті, хоч Центральна Україна не була спочатку в пріоритеті «Містків громадської активності». Нещодавно стали регіональними партнерами Британської ради у реалізації програми «Активні громадяни».

Окрім освітніх, над якими напрямами ще працюєте?

Над урбаністичними. Йдеться про дослідження міського простору. Зокрема робили міське сканування зовнішньої реклами Кропивницького. Аналізували, якими є вивіски в центральній частині міста. Власне позитивно, що влада та власники кав’ярень, ресторанів і друкарень починають звертати увагу на стиль рекламної  продукції, оскільки зараз у деяких частинах Кропивницький схожий на Шанхай.

39135004_503324023461950_1545605025835778048_nУ чому особливість урбаністики нашого міста?

Коли почала цікавитись урбаністикою, закохалася в Кропивницький по-іншому. Зрозуміла, що місто особливе. По-перше, тут мало високих будинків і багато історичних будівель, які насправді не в такому критичному стані, як в інших містах. Наприклад, порівняно з Херсоном наша історична частина виглядає доглянутою. По-друге, у ньому провінційність – це не мінус, а особливий характер міста. Тут можна жити без поспіху, що багато вартує. Зокрема кияни таку розкіш собі дозволити не можуть.

Паралельно долучаєтеся і до культурних заходів…

Ми допомагали організовувати книжковий фестиваль «Весняний книговир», традиційно проводимо «Поетичні капінги», вже відомі в місті Арт-дегустацію та Feel Fest у тандемі з факультетом філології та журналістики ЦДПУ ім. В. Винниченка, є партнерами Кропивницького півмарафону.

На ваше запрошення до Кропивницького, буквально нещодавно, завітала команда «Ukraїner». Як вам це вдалося?

Було сміливо запросити Богдана Логвиненка до нас у гості. Мені здається, я не одна їм писала. Однак він зреагував на нашу активність і провів у Кропивницькому медіа-презентацію своїх мандрівних експедицій. Упродовж чотирьох днів «Ukraїner» досліджуватиме і Кіровоградщину, але поки команда не зізнається, які саме локації обрано.

Ви не тільки запрошуєте тренерів до Кропивницького, а ще й самі активно займаєтеся тренерською діяльністю…

Я позиціоную себе як тренерку з медійних інструментів і онлайн-картування. За допомогою соціальних медіа можна говорити про будь-які важливі події, розв’язувати проблеми. Навчаємо розробляти медіа-проекти соціальної дії.

39023668_260023097944200_6328251835228356608_nЯкі проекти плануєте до реалізації у найближчому майбутньому?

Нещодавно підписали договір з Інноваційним Фондом взаємодії поліції з громадою на засадах партнерства проекту PTAP Agriteam (Police Training Assistance Project – PTAP) і незабаром почнемо реалізовувати проект «Будь видимим», що має на меті підвищення безпеки дітей на дорозі. Одним із компонентів програми є виготовлення світловідбивних елементів та їх поширення в рамках просвітницької програми. Ми вже заклали в бюджет майже 75 тисяч гривень на виготовлення спеціальних брелоків. Також у межах проекту будуть відбуватися освітні заходи для вчителів, учнів, батьків, інструкторів, водіїв.

У нас є одна амбітна мета: розробка програми з використання світловідбивних елементів на рівні міста, завдяки чому кожен кропивницький школяр буде мати спеціальний брелок. До речі, в Естонії, наприклад, це є нормою закону. Там будь-хто може отримати штраф за відсутність світловідбивного елемента. Сподіваюсь, що в результаті проект допоможе зменшити кількість ДТП, зокрема і за участі дітей.

39057690_1932432413474845_6857543491455549440_nЯк такий напружений графік вдається поєднувати з родиною?

У мене іноді втрачається відчуття, де закінчується робота і починається сім’я. Ми подорожуємо разом з родиною, шукаємо щось нове, багато прогулюємось містом.  Моя родина – це надійна команда, де успіх кожного є результатом роботи всіх.

Я б дуже хотіла, щоб мої сини не боялися подорожувати, планувати поїздки, купувати квитки, сідати на потяги, відкривати Україну та світ. Ще хочу, щоб вони були мобільними, творчими, свободолюбивими та відповідальними.

Я не була в декретах. Усе поєднувала з роботою. Звичайно, часу не вистачає. Здається, мені і 25 годин у добі не вистачить. Однак, якщо людина в такому ритмі щаслива, вона на це має право.

Чим мотивуєте себе тримати такий шалений ритм?

Мотивуюсь шоколадом та історіями людей. Одного разу я поверталася потягом додому, і зі мною в купе їхала жінка з хлопчиком, яка розповіла, що вона покинула в Кропивницькому житло та хорошу роботу заради того, щоб її син з вадами слуху міг навчатися в столичній спеціалізованій школі. Я її послухала і зрозуміла, що в моєму житті все чудово, а тому хіба я маю право здаватися? Ось такі історії, які демонструють силу духу та віри, неймовірно надихають і змушують рухатися вперед.

 

Катерина Ободовська

[11.07.2018 12:05]
Інші записи від автора:
110