Загружаем курсы валют от minfin.com.ua
зв'язатися з нами

Іван Марковський: Я ще обов’язково повернуся в політику

Його енергії і завзяттю можуть позаздрити й вісімнадцятирічні. Він один із небагатьох очільників міста, який не відгороджувався від людей ні охороною ні секретарями, потрапити до нього на прийом можна було й без попереднього запису. І напевно, якби складали рейтинг найвпливовіших і найавторитетніших депутатів міської ради за останні десять, якщо не більше років, то він би його очолив попри море критики, якою його щедро одарювали опоненти і журналісти. Говорити про це з упевненістю дозволяє, як обрання секретарем міської ради в умовах, коли більшість у ній становили його політичні опоненти, так і незмінна любов виборців. Останні більше 10 разів обирали його міським депутатом. Детальніше про зроблене ним для міста на посаді виконуючого обов’язки міського голови, політику, гарні гени і родину читайте в  інтерв’ю Наталі Кривошей «Іван Марковський: Я ще обов’язково повернуся в політику» у третьому номері журналу «PERSONA» (березень, 2017). В інтерв’ю Іван Марковський розповів що було найважче на посаді міського голови.

tmSbLjY9WSsНайважче для мене було хоронити військових. На той період, а це був початок війни на Сході, у нас в місті був похорон за похороном, і я займався організаційними питаннями, намагався хоч якось полегшити горе рідних. Для мене було найгіркіше – дивитися в очі матерям і батькам загиблих хлопців, бачити їхній біль і розуміти, що нічим, крім як гідно провести їхніх синів в останню дорогу, не можеш допомогти, що не в силах повернути їм дітей.
Все решта – це звичайні робочі моменти. Коли я йшов на посаду секретаря, я був абсолютно впевнений, що ми консолідуємо міську раду. І подивіться, після тих перипетій, які були до мене, в нас не було зірвано жодної сесії. До речі, за моє призначення секретарем тоді проголосували 74%, не дивлячись на те, що я був в опозиції до ПР, яка становила депутатську більшість у міськраді. Я вдячний апарату міської ради, за порозуміння і підтримку, особливу вдячність хочу висловити тим, хто постійно допомогав мені з виконанням програми капітального будівництва в місті на добровільній і безоплатній основі. Перш за все – це почесний громадянин міста, архітектор Віталій Кривенко, великий внесок в спорудження мосту й Алеї Слави зробили будівельники Олександр Крившенко і директор інституту «Кіровоградагропроект» Петро Довченко.

Детальніше читайте у третьому номері журналу «PERSONA» (березень, 2017). Видання можна знайти у вільному продажу в книжковому супермаркеті «Букі», у точках продажу преси в супермаркетах «Фуршет» та «Копілка», а також у будь-якому з кіосків «Укрпошти».

 

[29.03.2017 17:51]
Інші записи від автора:
302