Загружаем курсы валют от minfin.com.ua
зв'язатися з нами

Людмила Романів: Головний лікар пологового будинку – це посада, а я – лікар до кінця життя

39079813_506488319790676_5286589091897409536_nКажуть, що справжній лікар – це посередник між людиною і Богом. Той, хто не зважаючи на освіту, наявність чи відсутність у пацієнта грошей, і взагалі незважаючи ні на що – завжди без сумнівів і з повною віддачею робить свою справу. Хорошого лікаря завжди порекомендують і згадають добрим словом.

Головного лікаря міського пологового будинку з функціями перинатального центру II рівня Людмилу Романів знають не лише у Кропивницькому. 40 відсотків жінок приїжджають народжувати сюди з райцентрів Кіровоградщини і навіть сусідніх областей. Людмила Павлівна особисто приймає більше трьохсот пологів на рік, і встигла подарувати щастя материнства незліченній кількості сімейних пар, які чекали на це  десятки років. Жінка зуміла об’єднати різні колективи колишніх пологових будинків і зараз ефективно керує закладом в умовах впровадження нової медичної реформи, має власне бачення подальшого розвитку пологового будинку й підвищення рівня надання медичних послуг.

Людмило Павлівно, пологовий будинок №1 у новому статусі міcького пoлoгoвого будинку з функціями перинaтaльнoгo центру II рівня ви очолюєте, символічних для вашої професії, 9 місяців. Вже можна говорити про певні результати медичної оптимізації, яка викликала тоді немало дискусій між лікарями, владою і навіть громадськими активістами? Це дійсно медичний заклад нового покоління з новими можливостями для жінок і їхніх малюків?

Так, звісно, новий статус відкрив нові можливості закладу. Рівень медичної допомоги значно підвищився, адже ми надаємо сьогодні усі види медичних послуг, які раніше надавали два заклади. Другий пологовий будинок більше був орієнтований на надання гінекологічних, а перший пологовий – акушерських послуг. Жінок відповідно доводилося перенаправляти, що досить незручно, а інколи й життєво небезпечно. Ми можемо виконувати і функції закладу третього рівня, наприклад, коли обласний перинатальний центр закривається на плановий ремонт чи санацію. Крім цього, ми вже підготували приміщення для відкриття консультативної поліклініки. Жінки з екстрагенітальними патологіями середньої тяжкості зможуть ставати на облік і перебувати під контролем лікарів різного профілю. Раніше за консультацією терапевта жінкам доводилося їздити в поліклініки за місцем проживання. Такі зміни стали можливі завдяки медичній реформі. Зараз міський пологовий будинок сконцентрував у собі всі медичні і діагностичні послуги, необхідні жінці, майбутній мамі і малюку. Але ми не перестаємо хотіти більшого – новаційних репродуктивних технологій і можливостей, які мають приватні клініки.

Які нововведення в закладі з новим статусом відчувають сьогодні мами і новонароджені малюки?

У нас з’явилося відділення, де ми виходжуємо недоношених новонароджених. Таке відділення раніше було лише в обласній дитячій лікарні. А зараз малюк, якщо не має серйозних патологій, перебуває у нас аж до виписки. Ми маємо спеціальне обладнання для обстеження – на виділені міською радою кошти ми придбали новий рентгенапарат для новонароджених. У нас в штаті з’явився і дитячий кардіолог, і дитячий лікар УЗД.

38992291_2246804175334731_3970682683738030080_nНе можу не запитати про колектив… Ми пам’ятаємо дуже активні дискусії під час об’єднання двох пологових будинків. Чи багато на сьогодні в штаті міського пологового будинку працівників колишнього другого пологового? Непорозуміння вичерпано?

Перейти працювати в міський пологовий будинок було запропоновано всім працівникам другого пологового. Не всі погодилися. Хтось пішов на пенсію, були сумісники, тобто мали кілька варіантів для роботи. До нас не прийшло всього сімнадцять осіб, але з відкриттям гемодіалізного відділення – оформилося ще з десяток колишніх працівників другого пологового. Зараз наш колектив став однією сім’єю, нові працівники повністю влилися в новий формат роботи. Я особисто приділила дуже багато уваги новим колегам, на мене навіть трохи ображалися за це інші, але я просто ставила себе на місце тих, хто прийшов у новий колектив. Я б хотіла, щоб до мене саме так поставилися, – це мій принцип життя. Будь-які зміни для людини – випробування, а коли мова про зміну роботи – це в рази складніше. Зараз ніхто не відрізнить тих, хто давно  працює в нашому колективі, від тих, хто нещодавно прийшов. До того ж, спільні заходи, які ми організовуємо до Дня довкілля чи професійного свята, – об’єднують колектив, ми ближче знайомимося, проводимо на згадку фотосесії… І головне – ми в жодному разі не ділимо людей з колишніх першого чи другого пологового. Існує лише міський пологовий будинок, решта – в минулому, і ми рухаємося вперед.

Що головне у роботі колективу оновленого міського пологового будинку?

Високий рівень надання акушерської допомоги. У нас працюють природжені акушери, професіонали від Бога, які в крайніх випадках ідуть на кесарів розтин. Ми створили всі умови для майбутніх мам і малюків. Наша перевага і в тому, що ми вміємо працювати колективно, допомагаючи один одному і обговорюючи фактично кожну ситуацію. Ми працюємо на авторитет закладу, на своє обличчя і на звання «лікар». Чому ми нерідко чуємо про недобросовісних лікарів в тій чи іншій лікарні? А тому що багато хто йде у медицину не за покликом серця, а за заробітком. Але добре ім’я лікаря формують його добрі справи, і пацієнти це дуже відчувають.

Яка ваша особиста думка з приводу впровадження медичної реформи?

Нова реформа – це нова дорога, причому не готова асфальтована, а заросла тайга, де шлях прорубуємо й протоптуємо ми самі. Якою ми її зробимо, такою вона і буде. Реформа хоч тільки і почала діяти, але вже дає свої результати. Вони і позитивні, і такі, над якими ще треба працювати. Якщо говорити про наш пологовий будинок, то я дуже задоволена тим, як колектив пережив складний, але  необхідний етап реформування.

39085218_302962583787566_116399437697253376_nВи офіційний представник Госпітальної ради міського госпітального округу – одного з трьох, затверджених Кабміном у липні минулого року. Наскільки ефективним є дане укрупнення медичних закладів на прикладі Кропивницького госпітального округу? Про які переваги вже можна говорити сьогодні?

Поділ на госпітальні округи – давно необхідний захід. Адже у нас і до офіційного поділу, і зараз до сорока відсотків жінок приїжджають з різних районів області. Це статистика. Тримати цілі пологові відділення, де народжується п’ятдесят малюків в рік – нераціонально. До того ж, медперсонал втрачає свої навички, а молодим працівникам немає, де вчитися, – не можна стати хорошим акушером, приймаючи одні пологи на тиждень. Так, спостерігатися жінка має за місцем проживання у свого сімейного лікаря, так само, як і раніше – у дільничного. Єдиний мінус на сьогодні – це те, що відповідальність за здоров’я несе не сама людина, а держава в обличчі медичних закладів. Це не зовсім правильно, коли лікарі й медсестри розшукують жінку, щоб поставити її на облік чи здійснити плановий огляд. Ми витрачаємо багато часу, щоб залучити до цього процесу соціальні служби, бо в разі кровотечі чи іншої патології у жінки – крайніми будуть лікарі.

Чи встигають доїхати на пологи жінки з районних центрів?

Так, завдяки тому, що ми завчасно їх оформлюємо, а не тоді, коли почалися перейми. В районних лікарнях залишились палати для випадків, коли жінка дійсно не встигає доїхати до нас чи народила вдома й потребує післяпологового догляду.

Часто трапляються ситуації, коли вагітна жінка відмовляється від необхідного медичного догляду, планових досліджень і взагалі медичної допомоги «по протоколу»?

Більшість жінок абсолютно свідомо підходять до питань, що стосуються їхнього здоров’я, проте трапляються й інші. У нас звикли у всьому звинувачувати лікарів: не може жінка завагітніти чи не може виносити дитину – винен лікар, не прооперували чи прооперували не так, як хотіли, – теж винен лікар. Нещодавно до мене на прийом прийшла жінка на тридцять шостому тижні вагітності, на обліку вона не стояла, УЗД робити відмовлялася, навіть послухати дитину забороняла й не мала жодних результатів аналізів, групу крові не знала. Вона абсолютно не усвідомлювала усіх ризиків і для себе, і для дитини, а під час передчасних пологів забороняла використовувати будь-які медичні препарати, в тому числі й антибактеріальні. Звісно, вже на цій стадії я не могла дозволити інфікувати дитину й наполягла на виконанні протоколу. Але найгірше в цій ситуації, що жінка, переживаючи за малюка, не розуміє що може нашкодити йому ще більше. З точки зору наших законів – вона має повне право так чинити, але в разі будь-яких відхилень чи патологій, відповідальність нестиме лікар. Ось така нелогічна ситуація виходить.

39157709_310468566355733_1291117274266075136_nЯк діє лікар в такій ситуації?

Жоден лікар ні в якому разі не хоче нашкодити пацієнту. Він добре розуміє усі наслідки своїх дій чи бездіяльності і для пацієнта, і для себе. Якщо ми говоримо про справжнього лікаря, повторю – лікарі, як люди інших професій, різні бувають, то будь-яку загрозу для жінки чи малюка він переживає, як власну. Я особисто, коли натрапляю в соцмережах на обговорення, що стосується лікарів, дуже боляче це переживаю. Не за конкретного лікаря, а за чесне ім’я, статус, за покликання.

Чи не кожна сім’я, в якій народився здоровий малюк, так чи інакше хоче віддячити лікарю. Як ви ставитеся до цього? І скільки на сьогодні коштують пологи?

Ми живемо в небагатій країні, і сам факт появи дитинки в родині тягне за собою величезні витрати. Я категорично проти того, коли лікар прямо чи опосередковано вимагає від пацієнта «подяки». Це поза межами мого розуміння і моїх принципів. Не кожна людина має можливість «віддячити», а та, яка має, – може це зробити офіційно через благодійний фонд при пологовому будинку. За ці кошти ми маємо можливість закуповувати всі необхідні медичні препарати, обладнання, робити якісь ремонти і покривати поточні витрати. Якщо лікар чекає від кожної пацієнтки «подяки», то це вже не лікар. Зроби добру справу, і Господь Бог тобі віддячить, все інше – принизливо і для лікаря, і для закладу, в якому він працює. Як би це банально не звучало, особисто для мене найбільша нагорода – добре слово пацієнта. Поняття «платних пологів» у нас немає, але якщо пологовий будинок залишити існувати лише на державні кошти, у нас би не було таких комфортних умов і таких медикаментів, які ми маємо можливість закуповувати за кошти з фонду. До того ж, у нас міський пологовий будинок, але майже половина жінок до нас приїжджають лікуватися і народжувати з усієї області. Без коштів благодійного фонду ми не змогли б повноцінно забезпечувати медичними послугами і ліками навіть у невідкладних ситуаціях. На сьогодні ми навіть у критичних ситуаціях готові до всього. Про кожну суму, яка надійшла і яку ми витратили, ми звітуємо на сайті міського управління охорони здоров’я. До речі, благодійний фонд при нашому пологовому будинку за рік отримав найбільше надходжень серед інших медичних закладів міста. Ми показуємо всі цифри, а умови в закладі, обладнання, види медикаментів яскраво їх підтверджують.

Знаю, що ви допомогли багатьом сімейним парам стати батьками довгоочікуваних малюків. Ви маєте якісь власні методи, що дозволяють жінці завагітніти?

Це, мабуть, найбільше, чим я можу пишатися. В своїй практиці я дійсно допомогла дуже багатьом жінкам, які десятками років не могли завагітніти. Моя перша пацієнтка не могла завагітніти вісімнадцять років, за цей час встигла зробити в Харкові ЕКО-запліднення, пройти стимуляцію й зробити операцію… І їй нічого не допомагало. Я призначила їй обстеження, а потім і лікування.  Через шість місяців вона прийшла до мене вагітною. Мені здається, що це був знак. З тих пір цей процес для мене дуже особливий і головне – радісний. Щодо методів, то ЕКО-заплідненням у нас займаються лише приватні клініки у великих містах, я ж допомагала несумісним парам в основному правильним лікуванням, деяким жінкам проводила інсемінацію.

 Що з уже реалізованого в рамках медичної реформи, на вашу думку, ще можна і треба оптимізувати чи змінити?

Якщо говорити на прикладі міського пологового будинку, то вважаю, що можна рухатися в напрямку оптимізації штату. З досвіду – оптимізація завжди викликає якийсь страх у людей, але як керівник закладу я бачу, що це необхідно. Медична реформа дуже потрібна нашій системі. Впроваджуючи зміни, ми гальмуємо в головному, боїмося кожного кроку і дослухаємося до тих, хто не звик ламати систему. Я б розширила можливості денних стаціонарів і амбулаторій, натомість скоротила б кількість ліжкомісць у багатьох відділеннях. У нас на сьогодні у стаціонарі по десять днів лежать жінки із запальними процесами, які можна лікувати вдома, спостерігаючись у сімейного лікаря. А їхнє перебування оплачує держава… Крім цього, я б пропонувала медичний персонал брати на роботу за контрактом. І тоді ми б відібрали кращих з кращих і підвищили цим якість надання медичних послуг.

Впровадження державної страхової медицини і платних медичних послуг – потрібний чи передчасний крок?

Дуже хочеться, щоб це був раціональний крок. Впровадження державної страхової медицини передбачає ліквідацію усіх благодійних фондів при закладах медичної сфери. За таких умов держава має повністю, а головне вчасно покривати всі страхові випадки. Інакше заклад залишатиметься без засобів на забезпечення пацієнтів найважливішим. Європейська практика показує, що страхова медицина – ефективна й потрібна. А щодо платних послуг, то попередньо прорахована вартість пологів для держави, коли реформа в цій частині у 2019 році запрацює, становитиме близько  сорока шести тисяч гривень. Звісно, що це величезна сума, яку пологовий будинок має отримувати завчасно. Поки відповідно до законопроекту №6327 пологи в Україні для пацієнток мають бути безкоштовними.

Будівля пологового будинку змінилася до невпі-знаваності за останні роки – ремонт, нове обладнання… Кількість бажаючих народжувати чи лікуватися в закладі збільшилася? Порівняно з періодом до реконструкції…

Збільшилася. Не настільки, щоб говорити про потік, адже в першу чергу люди йдуть до хорошого лікаря, а не в заклад з гарним ремонтом. Хоча, звісно, і колективу, і пацієнткам значно приємніше працювати й перебувати в комфортних умовах. Багато жінок, які народжували першу дитину в старому корпусі, сьогодні не впізнають його… Звісно, завжди є до чого прагнути, мені завжди хочеться все вдосконалити.

Які першочергові й невідкладні питання пологового будинку необхідно розв’язати найближчим часом?

До кінця року ми завершимо ремонт гінекологічного відділення у старому корпусі, зараз там уже закінчують операційну. У новому корпусі нам треба відремонтувати і осучаснити  відділення реанімації новонароджених та відділення другого етапу виходжування новонароджених. І на черзі також ремонт палат сумісного перебування матері та дитини, ми їх називаємо сімейними. Хочемо, щоб у кожній такій палаті була і душова кабіна, і туалет, щоб і чоловік, перебуваючи з дружиною, почувався комфортно. Є бажання утеплити всі стіни, оновити дах і обладнати його сонячними модулями – ми могли б не обмежувати себе в господарських потребах і в той же час економити кошти. Шукаємо спонсорів, увесь час думаємо про перспективи і нові можливості.

39086545_524673821309345_6747334261273001984_nНаскільки складно отримати консультацію головного лікаря пологового будинку звичайній пацієнтці, яка виявила таке бажання?

Не можу сказати, що складно. В мене є щодня дві години прийому, звісно, при невідкладних питаннях, що стосуються здоров’я вагітної жінки чи малюка, я приймаю поза графіком. Працюю в суботу й часто навіть у неділю (усміхається). Інколи бувають такі черги, що ми не вкладаємося у відведений на консультації час. Своїх пацієнток я консультую в будь-який час доби, тому що я знаю, що жінка просто так мені не зателефонує. Нехай краще вона запитає раніше, ніж буде вже пізно. Я і мій чоловік вже звикли до того, що телефон завжди увімкнений і майже завжди видає якісь звуки. Пацієнткам я говорю, що навіть коли я пропускаю виклик, то при першій же нагоді перетелефоную чи відпишу. Я дуже люблю вагітних жінок, народження нового життя – це особлива насолода для мене. Вагітність – це дар Божий, це благословення для жінки, і її не можна не любити, це той стан, коли жінка не належить собі…

Не рахуєте, скільки малюків з вашою допомогою з’явилося на світ?

Чому ж, є статистика… За рік я приймаю близько трьохсот діток.

Як вам вдається залишатися успішним керівником такого великого медичного закладу і водночас продовжувати активну лікарську практику?

Головний лікар пологового будинку – це посада, а я – лікар до кінця життя. Чи буду я завтра головним лікарем – невідомо, а от лікарем – завжди. Мені хочеться бути в найскладніших ситуаціях, мені хочеться бачити, вирішувати і разом з колегами, пацієнтками радіти результатам. Не передати словами, яке піднесення й щастя я відчуваю, коли долаю важкі ситуації. Моя перевага в тому, що я завжди впевнена в тому, що можу впоратися з будь-чим, ніколи не боюся випробувань. Кожна людина повинна вірити в себе, в свої знання і досвід. Єдине правило для лікаря, яке я завжди повторюю собі й своїм колегам, – не зашкодь. Якщо бачиш, що не можеш впоратися – поклич, запитай, уточни. Для лікаря важливо вміти раціонально мислити, бути дійсно професійним, не боятися вчитися новому і любити свою справу.

Як сім’я сприймає фактично цілодобовий робочий графік дружини і мами? Чоловік інколи запитує чи всі головні лікарі живуть на роботі (усміхається). А я працюю задля душі, і він це розуміє. І я розумію, що сьогодні головний лікар – я, а завтра – хтось інший, але все одно хочу знати кожне деревце, яке не прийнялося… Проїжджаючи повз пологовий будинок у свій вихідний, я прошу чоловіка заїхати хоч на кілька хвилин. Я цим живу, не хочу нічого пропустити, і прагну зробити все хоч трохи, але досконалішим.

Дуже дякую за приємну і відверту розмову.

 

Текст: Неля Желамська
Фото: Віталій Ніколенко та з власного архіву Людмили Романів

[19.06.2018 09:42]
Інші записи від автора:
84