Загружаем курсы валют от minfin.com.ua
зв'язатися з нами

Наталія Делієва: Отримую задоволення від реалізованих проектів, які приносять добро людям

49899426_783347178683424_7088442951923138560_nГромадська діячка, організаторка фестивалів і форумів, щаслива мати й дружина – це життєві ролі активної та ініціативної керівниці Асоціації жінок України «ДІЯ» Наталії Делієвої. Вона заряджає енергією, мотивацією і надихає на дії. Жінка переконана, тільки рух може принести за собою зміни в собі та навколишньому світі, а гумор і культура можуть реабілітувати настрої українців після війни. Розмова про проекти, громадську діяльність і жіночі погляди на державотворення – в осінньому журналі «Persona».

Пані Наталіє, ви успішно реалізувалися одразу в кількох жіночих ролях. Ви – красива жінка, мати. Ви можете і театром керувати, і Міжнародні фестивалі та форуми організовувати. Ви – успішна громадська діячка, голова Асоціації жінок України «ДІЯ». У якій сфері ви почуваєтеся найщасливішою і чому?

Мене життя постійно змушує щось творити. Коли цілі досягнуті, мені вже не цікаво вести рутинну роботу і я ставлю нові. Люблю фестивалі і форуми, там кожного разу щось нове – теми, спікери, артисти, дії. Люблю знаходитися там, де масштабність! Мені важливі команда і ті люди, для кого я це роблю. Для себе щось роблю в останню чергу, а ось для інших – гори зверну. Зараз мені надзвичайне задоволення приносить громадська діяльність. Тут є все, що я люблю, – створення, об’єднання, масштабність, нові проекти, люди. Сім’я – то святе, і її, до речі, нововведення не стосуються. Тут як раз все навпаки. Перше кохання прийшло до мене в шістнадцять років. І от із цим коханням ми разом і досі.

Чи не заважає бізнес громадській діяльності, а сім’я – кар’єрі?

У мене все якось гармонійно складається. Бізнес пот­рібен для того, щоби гроші заробляти для громадської діяльності. Сім’я допомагає в усьому: і в благодійності, і в благополуччі. Без підтримки близьких у мене нічого б не вийшло. Саме у сім’ї зароджуються найсміливіші ідеї! Бо рідні ніколи не скажуть: «А скільки я за це отримаю?».

Як виникла ідея започаткувати жіночий рух та об’єднати жінок із різних куточків України в одну громадську організацію – Асоціацію жінок України «ДІЯ»?

Величезна кількість громадських організацій в Україні утворилися з початком війни. І наша «ДІЯ» сформувалася так само у 2014 році. Небайдужі жінки зібралися, щоби допомогти переселенцям, пораненим, воїнам АТО. Коли ситуація на сході нашої країни трохи стабілізувалася, тобто ми звикли до стану війни, ми почали організовувати різні благодійні проекти, фестивалі. Ми просто були жіночою командою однодумців без жодних назв. А коли в 2016 році зрозуміли, що без юридичного статусу не можемо оформлювати документи, перераховувати гроші – зареєструвалися. Коли ми разом формували статут організації, прописували цілі і завдання, зрозуміли, що роботи непочатий край. І після реєстрації наша діяльність почала бити ключем! Ми назвали нашу організацію  «ДІЯ». Крім того, що це слово позначає, власне, дію, діяльність, це ще й абревіатура – Ділові Ініціативи Яскраві! Ми намітили для себе глобальні цілі, такі як паритетна демократія; виконання  п’ятої цілі сталого розвитку ООН – забезпечення гендерної рівності, розширення прав і можливостей усіх жінок та дівчат; створення по всій Україні Жіночих агенцій розвитку. У нас повірили, нашими ідеями перейнялися. Цього року ми були учасницями 62 сесії ООН у Нью-Йорку, присвяченої правам жінок у сільській місцевості. Ми їздили по селах, дізнавалися про проблеми сільських жінок. Так у нас з’явилися 12 представництв «ДІЇ» в містах і в селах України. 

49273736_2252804618377072_1065593197297664000_nАсоціація жінок України «ДІЯ» у листопаді святкує два роки. Вдалося реалізувати цілі, які ставили на початку?

Знаєте, ми реалізували навіть більше, ніж собі колись запланували! Ми, наприклад, не ставили собі ціллю бути всеукраїнською організацією, а так вийшло, що стали нею. Ми не думали, що організований нами «Міжнародний жіночий ДІЄвий форум» об’єднає таку величезну кількість жіночих громадських організацій і до нас приїдуть 500 жінок не тільки з усієї України, а й з-за кордону. Ми не думали, що, завдячуючи нашій організації, у Кропивницькому відкриється барельєф відомій меценатці Ганні Дмитрян, а в Одесі ми увіковічнимо пам’ять про жінку, яка першою в Україні інституціалізувала жіночу організацію, Єлизавету Воронцову. Стільки фантастичних подій відбулося за ці два роки!

Можете виокремити найактивніші осередки «ДІЇ»?

У Кропивницькому, наприклад, дуже активний наш осередок. Красиві, ініціативні, активні, успішні жінки з абсолютно різних сфер суспільства, які роблять просто неймовірні речі. Пам’ятаю, до нас на каву приїхала Юля Шкурупій і запропонувала відкрити представництво «ДІЇ» у Кропивницькому. Для мене це стало дивиною. Сказала: «Юля, нащо? Ти є головою іншої громадської організації. Нащо тобі ще одна?» Відповідь Юлії мене вразила: «У тому то й справа, що у Кропивницькому багато громадсь­ких жіночих організацій або таких, які очолюють жінки. Але усі вони розрізнені і діють самі по собі. Моя мрія їх усіх об’єднати, бо разом буде і більше добрих справ, і краща діяльність». Так ми поїхали відкривати «ДІЮ» в Кропивницький. А потім, я сама не очікувала, почали писати і дзвонити з проханнями про можливість відкрити наші представництва «ДІЇ» в інших містах України. Усі вони  зараз беруть приклад із Кропивницького. «Асоціація жінок України «ДІЯ». Кропивницький» за рік зробила те, що деякі громадські організації за 10 років роблять! «Дієвочки» зібрали кошти громади і відкрили барельєф Ганни Дмит­рян. Організація провела уже два благодійних турніри з Бейблейду, участь у яких узяли більше 500 дітей. Раніше, щоби взяти участь у таких турнірах, дітям потрібно було їхати до Києва чи Одеси. А зараз турнір – це не тільки щастя дітей і дорослих, а й реальна фінансова допомога для Центру адаптації військових «СМАЙЛ». Лідерка цього осередку – Юля Шкурупій – є тим маяком, який спрямовує, гуртує навколо себе і на який рівняється її команда. При цьому вона сама є мамою чотирьох дітей!

50177648_313478882623137_6230423020075220992_nФестиваль «Руде місто», що ви організували в Одесі, відомий далеко за межами міста. Він унікальний для України. Хто і з яких міст  приїздить на нього? Чи обмінюєтесь досвідом із іншими країнами, адже ви розповідали журналістам, що маєте дружбу з фестивалями «Рудих» в Голландії, Ірландії та Ісландії?

Фестиваль «Руде місто» – мій улюбленець. Мою ідею і втілення підхопили інші країни колишнього СРСР. Тепер такі ж фестивалі проводяться і в Гомелі, і в Бресті. У нас, в Україні, почали проводити такий же фестиваль в Мукачевому. Це добре, бо позитивних фестів має бути багато. Цьогоріч голландці, з якими у нас налагодилася добра дружба і співпраця, хотіли приїхати в Одесу, але через те, що наше місто не виділило фінанси на проведення фестивалю «Руде місто», довелося відкласти їхній візит до кращих часів. До речі, з цього фестивалю і почалася наша жіноча асоціація «ДІЯ». Саме завдячуючи нашим членкиням, цей фестиваль і відбувається.

Ви тривалий час керували «Будинком клоунів» в Одесі, знаєте, який вплив мають гумористичні проекти. Як вважаєте, чому в Україні досі не розглядають гумор як ефективну терапію пацієнтів лікарень? Терапію гумором застосовують тільки в Одесі та Харкові.

Так, дійсно, гумор лікує і продовжує життя! Із клоунами величезна проблема не тільки в Україні, а й в усьому світі. В Одесі проходить єдиний в нашій країні фестиваль клоунів, на який з’їжджаються продюсери з усього світу, оскільки українські клоуни – це самородки, у них справжня позитивна енергетика і вони нею діляться сповна, чого не скажеш про клоунів інших країн. В Європі давно у лікарнях є штатна одиниця – лікарняний клоун. Я думаю, що і в нас до цього прийдуть.

На вашій сторінці у Facebook можна знайти фотографії із зони бойових дій. Чи потребують сміхотерапії українські захисники і жителі східних регіонів?

Так, звичайно, потребують! Сміятися – значить не здаватися! Спогади про цю поїздку – дуже хвилюючі. Коли їдеш по дорозі і ліворуч колоситься пшениця, а праворуч –
воронки від бомб і землянки-бліндажі, – це жахливо. Я була в інтернаті для сиріт під Краматорськом, де діти, привезені із зони бойових дій, під час грому ховаються під ліжка. Вони дуже потребують лікарняних клоунів. Я після поїздки навіть проект написала про необхідність відновлювати таких дітей сміхотерапією.

Вас називають людиною-енергією. Де відновлюєте сили й енергію для себе?

У своїй сім’ї, у мандрівках, у хороших людях. Отримую задоволення від реалізованих проектів, які приносять добро людям.

На що не вистачає часу успішній Делієвій?

На вишивання хрестиком!

 

Текст: Алла Волошина, Світлана Дубина

[11.11.2018 09:23]
Інші записи від автора:
126