Загружаем курсы валют от minfin.com.ua
зв'язатися з нами

Олександр Горбунов: Кропивницький повинен стати містом “з ім’ям”

1Міністерство культури планує оголосити обласний центр Кіровоградщини культурною столицею України 2017 року. Про це в ЗМІ заявив міністр культури Євген Нищук. Місто Кропивницький вибрали саме тому, що його нова назва присвячена фундаторові професійного українського театру – Маркові Кропивницькому. Ініціатива наповнити змістом назву нещодавно перейменованого міста, належить нашому сьогоднішньому співрозмовникові народному депутату Олександру Горбунову. Про деталі проведення першого національного мистецького фестивалю у Кропивницькому,  про законотворчі ініціативи, перепони й досягнення у роботі, і, звісно ж, цікаві факти про захоплення й бізнес нардепа читайте далі в інтерв’ю Нелі Желамської.

Кор.: Пане Олександре, якщо говорити про роботу у парламенті? Які завдання були важливими, можливо першочерговими у році, що минув?
О.Г.: На сьогодні мені складно визначити, що першочергове, а що другорядне у роботі Верховної Ради. Кожному завданню, кожному законопроекту, над яким працюю, я віддаюсь сповна. Не можна сказати, що для мене не були важливими процес і результат у питанні перейменування міста. Я довго думав, співставляв… Це дуже серйозний і відповідальний крок. У першу чергу, перед самим собою. Другим важливим для мене процесом стала робота над бюджетом країни, поправками до нього.
У Держбюджеті на 2017 рік було враховано 455 пропозицій народних депутатів серед яких 72 мої особисті. Я серйозно працював минулого року, звертався до спеціалістів і консультантів різних напрямків. І це дало хороший результат, який не наважились зробити в Мінфіні, і який вдалося показати мені й моїм колегам із бюджетного комітету. Плюс додаткових чотири мільярди гривень до Держбюджету 2017 року. Я вважаю це вагомим внеском. Для порівняння – в бюджеті 2016 року на соціально-економічний розвиток країни передбачили всього 1 млрд. 930 млн. грн. Це, мабуть, два такі суттєві завдання року, що минув. Усе інше – звичайна щоденна робота.

Кор.: Якщо говорити про перейменування… Коли перейменують область?
О.Г.: На сьогодні у Кропивницькому дехто не розуміє, що Закон прийнято – місто перейменовано і на цьому крапка. А бажання оскаржити цей факт – лише чиїсь особисті переконання. Будуть законні рішення у цьому процесі – будемо працювати. Поки що ми бачимо лише амбіції окремих людей і спроби ігнорувати законодавство. Мені шкода, що цим шляхом йдуть у Кіровоградськській міській раді, яку так і не спромоглися перейменувати як держорган. На жаль, не всі розуміють, у якій країні ми нині живемо. Що стосується перейменування області… Нині питання однозначно залежить від прийняття змін до Конституції України. Щойно це станеться – рішення про перейменування ще двох областей України будуть прийняті. З цього приводу навіть почали з’являтися пропозиції про повне виключення відповідного пункту з Конституції. Тоді перейменувати область можна всього лиш абсолютною більшістю голосів народних депутатів. На сьогодні ж проблема внесення змін до Конституції лежить у площині подій на Донбасі. Але відкрию невеликий секрет, постанова про перейменування Кіровоградського району у Кропивницький, у підготовці якої я теж брав участь, уже пройшла через профільний комітет Верховної Ради і найближчим часом буде винесена на голосування.

3Кор.: Специфіка роботи у бюджетному комітеті Верховної Ради чимось схожа на роботу бюджетної комісії при міській раді?
О.Г.: Правильніше було б, якби робота бюджетної комісії була схожою на діяльність бюджетного комітету. Принаймні, мені цього дуже хотілося б. Про бюджетний комітет цього скликання вже ходять легенди. Навіть старожили говорять про те, що такого великого об’єму роботи, такого відповідального ставлення до неї і професійного підходу не було в жодному скликанні Верховної Ради. Члени комітету не лінуються виїздити в регіони, ми вивчаємо ситуацію безпосередньо на місцях, бачимо, хто і як використовує бюджетні кошти, намагаємось визначати найбільш пріоритетні для фінансування сфери. На сьогодні комітет налічує 26 членів, було більше… Приємно, що двом моїм колегам Олексію Савченку і Андрію Гордєєву довірили посади голів ОДА – Миколаївської і Херсонської областей відповідно. Досвід роботи у бюджетному комітеті – унікальний. Серед численних завдань, які ми реалізуємо, важливим є контроль публічних фінансів, зокрема, й виявлення корупційної складової. Бюджетний комітет готовий прозвітувати й надати інформацію про те, які запобіжники виставляє у боротьбі з корупцією на державному рівні.

Кор.: Комітет звітуватиме за вимогою чи в рамках планової роботи?
О.Г.: «Розбір польотів» ми організовуємо регулярно. Практично кожного тижня проводимо засідання підкомітетів, про хід яких я постійно інформую на своїй сторінці в Facebook.
У нас є можливість затребувати будь-яку інфор-
мацію щодо розподілу чи використання бюджетних коштів, вимагати пояснень і в коректній, а інколи і не дуже коректній формах попереджати, коригувати, давати рекомендації і, звісно, інформувати населення, а також за потреби звертатися до відповідних органів.

Кор.: Чого чекати мешканцям обласного центру у 2017 році? Чи плануються серйозні надходження з Держбюджету?
О.Г.: Державний бюджет на 2017 рік ми затвердили вчасно і відносно швидко. Говоритиму про ті проекти, які започаткував особисто. Після перейменування у Кропивницький, переконаний, наше місто має всі шанси стати творчою столицею України. І не лише я такої думки. Це питання порушувалось на різних рівнях, ідея сподобалась і в Мінкульті. Приємно, що його сприйняли з ініціативою підтримати… За моєю пропозицією на проведення у Кропивницькому першого національного мистецького фестивалю у Держбюджеті передбачено 7 млн. грн. Планується це дійство на другий-третій тижні вересня. Сама концепція заходу буде відпрацьовуватися. Для цього створять спеціальну робочу групу при Міністерстві культури.

Кор.: У чому полягає основна ідея фестивалю?
О.Г.: Багато хто говорить про любов і особливе почуття патріотизму до свого міста… Я прожив у ньому сорок сім років, але досі не бачу його обличчя і виразності серед інших міст. Багато подорожую Україною і за її межами, є з чим порівнювати… Назва «Кропивницький» дає нашому місту шанс отримати нове обличчя, виділитися з загальної сірої маси. Мені дуже шкода, що хвиля креативності в цьому напрямку підрізається і не до кінця сприймається місцевою владою. А тут варто розуміти, що робота в мистецькому напрямку підтягне людей з усіє України, людей, які закохаються в місто і везтимуть сюди свій капітал, як веземо ми його, наприклад, до Львова чи Одеси. Когось може зацікавити розвиток мистецького бізнесу у Кропивницькому… По-доброму заздрю львів’янам і їхньому щорічному джаз-квесту. Він проходить у травні-червні. Я двічі побував там, і мене вразила простота підходів у його організації. Туди з’їжджаються люди, які спілкуються між собою, слухають джаз удень і вночі, вкладаючи кошти в розвиток інфраструктури і бізнесу Львова. Дуже хочу, щоб Кропивницький теж став містом «з ім’ям». Національний фестиваль цілком може стати поштовхом до цього.

Кор.: Місто готове до таких масштабів?
О.Г.: Звісно, поки не готове. За моїми даними, Кропивницький може прийняти лише 700-800 гостей. А це крапля в морі. Інвестиційно ми не привабливі, бо навіть не маємо можливості розмістити людей з інших регіонів. У нас, на жаль, немає у необхідній кількості достойних готелів. І в мене велике запитання до тих, хто кричить про патріотичність на адресу міста: «Що ви зробили для того, аби в наше місто їхали туристи?».

5Кор.: Яким ви бачите національний мистецький фестиваль у Кропивницькому?
О.Г.: Наше місто може стати стартовим майданчиком для талановитих і творчих людей. За основу можна взяти ідею успішно існуючих проектів, як «Україна має талант» чи щось на зразок. У центральній частині міста можна розмістити кілька творчих майданчиків зі сценами і зонами відпочинку. У Ковалівському парку, наприклад, зробити зону на кшталт відомої концертної зали «Дзінтарі» в Юрмалі, а на перехресті вулиць Чорновола і Шевченка – сцену для виступів молодіжних колективів, на інших – прямо посеред них розмістити сцени для виступів естрадних та театральних колективів. Щоб люди обирали цікавий майданчик відповідно до особистих уподобань. Звісно, спостерігати за дійством гості повинні з комфортних зон відпочинку, де можна смачно перекусити, придбати унікальний сувенір на пам’ять, просто поспілкуватися… Культурі відпочинку теж треба вчитися… Такі заходи вже давно проводять у Європі, у розвинутих країнах світу.

Кор.: У вас є однодумці серед творчої еліти Кропивницького, які готові підтримати і взяти участь в організації такого фестивалю?
О.Г.: Поки така підтримка існує на рівні «нам подобається». Це не та підтримка, яку хотілося б мати. На рівні Міністерства культури ми домовилися про створення спеціальної робочої групи, до складу якої я обов’язково входитиму. Ми залучатимемо до співпраці
як професіоналів, так і аматорів. Будемо радитись з управліннями культури міста й області щодо їхнього бачення і можливостей. Але вже зараз, мені дуже шкода, що в місцевих бюджетах не передбачено жодної копійки на проведення фестивалю. А це не правильно і схоже на своєрідний саботаж. Фестиваль припадає на період, коли ми святкуватимемо День міста. Це справжнє свято, але реакція місцевих високопосадовців мені не зрозуміла. Ми ж не збираємось просто прийти на площу на черговий банальний концерт?!

Кор.: Є шанси на те, що в бюджетах області й міста ще з’явиться можливість виділити хоч якісь кошти на проведення мистецького фестивалю?
О.Г.: Так, при бажанні абсолютної більшості місцевих депутатів це можливо. Якщо комусь не подобаються мої особисті ідеї – запропонуйте кращу альтернативу, переконайте в тому, що треба не це, а щось інше запроваджувати… Але цього ніхто не робить – «не так, а як не знаємо»… А найцінніше у світі – це час. І ми його втрачаємо… Треба розуміти, що проведення фестивалю – це не просто захід.
Це глобальна тема для капітального ремонту доріг, що ведуть до обласного центру. Це інвестиційний проект підтримки різних видів бізнесу – ресторанного, готельного, туристичного в цілому. Можна багато говорити про Дендропарк… Люди взяли й зробили. Так, це бізнес-проект, але візьміть і зробіть краще, якщо не подобається. І це стосується багатьох проектів міста.

Кор.: Яким для вас був минулий 2016 рік?
О.Г.: Як не прикро, але для мене цей рік у ділових стосунках з рідним містом виявився більшою мірою безрезультатним. Я намагався отримати для міста преференцій, домовлявся за додаткове фінансування… А в будинку з колонами просто «валили» ці проекти, не освоюючи мільйони гривень, необхідних місту. «Навіщо ви це робите? Покажіть тоді проекти над якими працюєте ви…». Я є членом міжвідомчої комісії, що займається відбором інвестиційних проектів, які фінансуються за рахунок державного бюджету. У її складі дев’ять депутатів і дев’ять міністрів. Ми дивимося на Україну, як на об’єкт розвитку. Люди з усіх регіонів готують і презентують численні державні проекти – соціальні, комунальні… Від Кіровоградщини, за два роки моєї діяльності у Верховній Раді, не надійшло жодної інвестиційної пропозиції. Хтось почне говорити, що подавали заявки в ЄБРР… Але це абсолютно різні речі. Мова йде про ефективне використання держбюджету та розвиток території.

Кор.: Намагалися вийти на рівень спілкування з керівництвом міста?
О.Г.: Ще в лютому минулого року я зустрічався з міським головою Кропивницького з цього приводу. Ми обговорили можливі варіанти залучення додаткових коштів… Результат – нульовий. Одна з моїх пропозицій полягала в тому, щоб великогабаритний транспорт закупити під мінімальний відсоток на кошти європейських банків. А кошти місцевого бюджету використати на інфраструктурні проекти. Віддача була б у рази більшою. Проте вирішили на це використати кошти платників податків, на що багато зусиль не треба.

Кор.: Не можливо не помітити певне протистояння між вами і нардепом від «БПП» Костянтином Яринічем… Зерно розбрату посіяне питанням перейменування міста?
О.Г.: З мого боку не відбувається ніякого протистояння. Я не протидію людям, які живуть зі мною в одному місті. Не зрозуміле ставлення у мого колеги з’явилося мабуть відтоді, коли ми відстоювали різні варіанти назв для перейменування обласного центру. Але є план розвитку країни, його мають розуміти і приймати всі. А дії мого колеги по коаліції, який дає вказівки своїй фракції у міській раді не підтримувати мої проекти, я вважаю неприйнятними.

Кор.: Не намагалися сісти за стіл переговорів?
О.Г.: Намагалися, звісно. Проте чиїсь амбіції часто заважали сприймати інформацію об’єктивно.

Кор.: Не шукали підтримки своїх ідей у місцевих ЗМІ?
О.Г.: Мені шкода і не до кінця зрозуміла позиція наших медіа, в першу чергу, телевізійників.
Безумовно, хтось від когось залежить. Але за останній рік діяльності народного депутата, мене не запросили на жоден ефір, на жодну програму обласного телебачення. Хіба не цікаво, що відбувається у владних кабінетах Києва?! Як проходить формування бюджету країни, що від цього матиме наша область?! Які наслідки прийняття тих чи інших законопроектів?! Я приймаю десятки дзвінків від журналістів центральних медіа, а місцевих телевізійників чомусь зовсім не цікавить експертна думка члена бюджетного комітету. Мені запропонували співпрацю на комерційній основі, хоча згідно з Законом «Про статус народного депутата України» установи, що фінансуються за рахунок Держбюджету, мають надавати до 20 хвилин безкоштовного ефіру на місяць.

Кор.: З чим це пов’язано, на вашу думку?
О.Г.: Справа у рівні вихованості суспільства. Я спостерігаю часто за тим, як ставляться один до одного люди в різних регіонах України. На Галичині, наприклад, діти навіть до батьків звертаються на «ви»… У нас я такого не зустрічав. Так, я сам називаю маму на «ти», але десь глибоко в душі розумію, що в цьому ми не праві. Можливо, саме через недостатню духовність ми недоотримуємо потрібного в інших сферах і маємо беззмістовне емоційне протистояння. У випадку з телебаченням, справа лише у виконанні обов’язків й елементарній повазі.

Кор.: Повернемось до фінансових можливостей… Що ще може отримати Кропивницький у 2017 році, в тому числі і завдяки вашій роботі у бюджетному комітеті?
О.Г.: У Центральноукраїнському національному технічному університеті (колишній КНТУ. – Ред.) вже багато років не можуть добудувати лабораторний корпус з машинобудування. З ректором Михайлом Черноволом це питання обговорювали не раз. І за моєї пропозиції в державному бюджеті на 2017 рік на це все ж таки передбачили кошти. Це важлива новація для всієї області. Окрема тема – кошти на соціально-економічний розвиток. На фоні того, що ради просто не мають бажання освоювати виділені фінанси, її довелось прибрати. А це не багато-не мало 40 млн. грн.
На жаль, за 2016 рік із 13,5 млн. грн., які за мого сприяння були направлені до міського бюджету, освоїли лише (!) 500 тис. грн., що призвело до обмеження фінансування міста у 2017-му. І мені дуже боляче це сприймати, в першу чергу, як громадянину. Хоча шанс переконати своїх колег у необхідності повернення цих коштів залишається. Але за умови, що вони знову не повернуться до Києва через небажання міських депутатів підтримувати запропоновані мною проекти. В документі, за який ВР проголосувала в першому читанні, для Кропивницького планувалось виділити 40 млн. грн. на ремонт мосту (що сполучає вул. Полтавську й Аеропорт) та доріг. Але після проведеного аналізу щодо використання міськими радами коштів держбюджету, було прийнято рішення поки що відмовити в цьому фінансуванні.

Кор.: З огляду на підвищену політичну активність в Україні, позачергові вибори до Верховної Ради можуть відбутися вже восени 2017 року…
О.Г.: Ця політична активність створюється штучно, навмисне окремими політичними силами і через центральні канали нав’язується людям. Перш ніж робити висновки, людям слід з’ясувати, хто є власником того чи іншого каналу. Це як у нас на обласному телебаченні, кут подачі подій залежить від настрою і поглядів тих, хто має вплив на їхню діяльність. Я особисто не відчуваю напруження між суспільством і владою, яке б викликало необхідність проведення перевиборів. У нашій країні зараз не можна робити перевибори тільки тому, що вони пригальмують існуючий розвиток і призведуть до реваншу та зміни напрямку руху держави. Ми не на тому етапі, щоб змінювати систему координат. Вибори мають відбутися у свій час: навесні 2019 року – президентські, і восени – до Верховної Ради.

Кор.: Судячи з вашої сторінки у Facebook, ви маєте немало друзів серед парламентарів. З ким встигли потоваришувати?
О.Г.: – Перш за все, хочу сказати, що ворожих стосунків у мене ні з ким не було й не буде. Так, якісь непорозуміння і дискусії можуть мати місце, але виключно в робочому полі. У мене прекрасні взаємини з усіма колегами у бюджетному комітеті. Ми разом багато працюємо, в тому числі й за межами Верховної Ради – на виїзних засіданнях. Це і голова комітету Андрій Павелко, і Богдан Дубневич зі Львівщини, і Костянтин Іщейкін з Полтавщини, Ігор Молоток із Сумщини,
Володимир Шкварелюк з Івано-Франківщини…Можу перерахувати усіх колег, які входять до
нашого товариства бюджетного комітету, саме так нас називають у парламенті… (Посміхається. – Ред.). Я вважаю, що в будь-якому віці не пізно отримати такий шанс – мати хороших друзів. Ми спілкуємось і на рівні сім’ї, і по роботі. Скажу відверто, що саме на таких стосунках і будується формат роботи бюджетного комітету. На сьогодні він досить потужний, монолітний, далекоглядний і прогресивний. Хоча конструктивні дискусії завжди присутні.

Кор.: Де проживаєте в Києві на час проведення пленарних засідань у Верховній Раді?
О.Г.: На п’ятнадцятому поверсі готелю «Київ».

2Кор.: Про багатогранність вашої особистості знають лише ті, хто з вами особисто знайомий. Розкажіть про свої захоплення, вільний час…
О.Г.: Я не уявляю свій робочий день без спілкування з рідними. Обов’язковий телефонний дзвінок мамі, сину та своїй Вікторії – рано-вранці або пізно ввечері. Це для того, щоб ніхто не забув, що я в них є (посміхається. – Ред.). Щодо захоплень… Якщо у дружньому колі трапляється можливість взяти до рук гітару – я це роблю. Якщо друзі запрошують поганяти м’яча – неодмінно долучаюсь. Якщо друзі запрошують на полювання – безперечно погоджуюсь… Не пропускаю можливості одягнути кімоно і попрацювати в спортзалі.

Кор.: Тренер Володимир Савченко під час вручення йому в січні Почесної грамоти Верховної Ради, сказав, що ви – один із небагатьох нардепів, хто має чорний пояс з карате-до… Чи маєте ще якісь особисті перемоги?
О.Г.: (Посміхається. – Ред.) Було таке… Чорний пояс отримав чотири роки тому. Із особистих перемог… Я завжди займався активними видами спорту. Був і футбол, і теніс… Ще в юності перевіряв свої можливості – двічі на рік бігав по 100 км. У 1988 році став кандидатом у майстри спорту з рукопашного бою. Люблю велоспорт… Бракує на все це часу. Друзі сміються, коли бачать, як я їжджу мити автомобіль з велосипедом у багажнику. Поки миється машина, встигаю проїхати кілька десятків кілометрів по Знам’янській трасі.

Кор.: У графіку нардепа є пункти особистого життя, які не можна пропустити в жодному разі?
О.Г.: На жаль, ні. І це те, чого теж бракує. Графік дуже щільний. Я повністю віддаюсь роботі. Може хтось посміхнеться, а хтось поставиться до моїх слів з недовірою, але для мене присяга завжди була чимось особливим. Якщо ти дав слово служити суспільству – витримай його. Цього принципу я дотримуюсь по життю, цьому вчу і сина. Це для мене аксіома, собі я не зраджую ніколи.

Кор.: У вас вже дорослий син… Чим він займається?
О.Г.: – Нині навчається на другому курсі юридичного факультету Київського національного університету ім. Шевченка. А загалом він пішов моїми слідами – займається і спортом, і музикою (грав на скрипці раніше, потім на гітарі). Зараз на рівні зі мною грає в теніс. У Києві інколи ввечері ми зустрічаємось, інколи він приїздить до мене в готель на годинку поспілкуватися за чаєм. Після – кожен повертається до свого життя.

Кор.: Якщо говорити про статки і декларацію, ресторан «Тиха Гавань» єдине джерело ваших доходів чи маєте ще якийсь бізнес?
О.Г.: Після розлучення з дружиною, я залишив їй увесь ресторанний комплекс. Все управління передав. Ми залишились у нормальних дружніх стосунках. «Тиха Гавань» не є моїм джерелом доходів на сьогодні. Комплексом розпоряджається колишня дружина Світлана. Хоча де-юре власником будівель залишаюсь я. Зараз живу на власні збереження і, звісно, на зарплату народного депутата.

Кор.: Дякую за відверту розмову.

 

[23.03.2017 17:43]
Інші записи від автора:
180