Загружаем курсы валют от minfin.com.ua
зв'язатися з нами

Олена Дерполюк: Коучинг для тих, хто прагне трансформації і не чекає чуда

Підвищити рівень життя і задоволеність ним, знайти гармонію й баланс у робочих чи особистих стосунках, навчитися розуміти себе і досягати бажаних цілей у бізнесі. Такі і не тільки запити сучасного соціуму вирішує бізнес- і лайф-коуч. Більше про ефективний інструмент мотиваційного тренерства і наставництва розповіла журналу «PERSONA» психолог, коуч з європейською та українською сертифікаціями Олена Дерполюк.

Пані Олено, ваш телеграм-канал називається «Солодкий Коуч». Чому «Солодкий…»?

Тому що я в партнерстві з діабетом уже 20 років, і це один з найважливіших проєктів мого життя. Коли я думала над тим, як назвати свій телеграм-канал, хотіла обрати назву, що запам’ятається. Назва «Лайф»? – ну добре, «Олена Дерполюк»? – і що це скаже людям? Я часто говорю, що моє ім’я ви можете забути, але те, що я «Солодкий Коуч», ви точно запам’ятаєте. Ми святкуємо з солодким і горюємо ми теж з солодким, заїдаючи  стрес. До коуча теж звертаються і тоді, коли все добре, і тоді, коли вже відчуваєш, що без допомоги не обійтися.

Тобто, ваші клієнти – не лише люди з діабетом?

Мої клієнти – це люди, яким потрібно знайти правильне для себе рішення, незалежно від віку, статусу, професії чи діагнозів. Просто тема діабету – одна з багатьох, яка дозволяє використовувати в роботі власний досвід. Якщо вже цей аспект (діабет) присутній в житті, то його майже неможливо ігнорувати, а чи захоче клієнт його розглянути – це вже справа і запиту, і бажання самої людини.

Коучинг для вас – це професія чи покликання?

Це професія, на сто відсотків, насамперед тому, що від своєї діяльності я отримую прибуток. А покликання це чи ні – покаже час. Так неоднозначно говорю, тому що я передусім дипломований психолог, а вже потім сертифікований коуч. У моїй практиці є запити, які коучинг не має права розкривати, але це може робити психолог. У такому випадку я запитую клієнта, чи можу я продовжити роботу з ним як психолог. Тому не виключаю, що в подальшому спроможуся заглибитись і в інші, не коучингові інструменти чи напрямки.

Ви коуч, який допомагає вирішувати питання особистісного чи професійного характеру?

Частіше до мене звертаються  як до лайф-коуча, хоча маю сертифікацію і консультую з бізнес питань. Важливо розуміти, що професійне й особисте, насправді, дуже важко розділити. У своїй практиці я не зустрічала випадків, коли б особисте життя не впливало на професійне. Елементарний приклад, коли під час онлайн-консультації у клієнтки починає плакати дитина і її не можуть заспокоїти, – як мама я розумію, що у фокусі зараз не коуч, тому прошу перерватися і заспокоїти малюка. В іншому випадку коуч-сесія навряд чи була б ефективною.

Термін «коуч» для багатьох новий і, в якомусь сенсі, модний. Що особисто ви вкладаєте у це поняття? Чим коуч може допомогти? І кому він потрібен у першу чергу?

Коучинг сприймається так само неоднозначно, як і те, якби мене назвали ясновидицею. Хоча, інколи в мене складається враження, що якби я сказала, що програмую на успіх, то черга з клієнтів була б роки на три вперед (усміхається. – Ред.). Люди хочуть, щоб більшість їхніх запитів вирішувалися самі собою і в одну мить, а в коучингу – людина фактично знаходить рішення сама, відповідаючи на «правильні» запитання. Коучинг прийшов до нас з Америки, в культурі цієї країни звертатися до коуча й психолога є абсолютно звичним явищем. В Україні коучинг почав розвиватися в 2000-х. Сертифіковані спеціалісти часто зустрічаються з наслідками непрофесійного коучингу – розчарованими і травмованими клієнтами. «Спеціалістів», які прочитали три книги, в кращому разі, і вважають, що достатньо компетентні надавати коучингові послуги, в наш час немало. А людям, які отримали негативний досвід, складно звернутися до коуча знову. Це як із стоматологом – є лікарі з золотими руками, а буває потрапляєш – і жалкуєш, але ж це не означає, що до стоматолога більше не треба йти… Психолог і коуч потрібні тим, хто шукає інструменти для кращого розуміння себе. Професійний коуч – це друга людина після мами, хто справді вірить у вас.

Що є основою в роботі коуча?

Я працюю з ресурсами, які вже має людина, працюю з зонами росту. Мої консультації побудовані на безоціночних судженнях: те, про що говорить клієнт, – і не добре, і не погано, це факт. Відсутня емоційна складова, емпатія присутня лише у форматі «я розумію про що ти говориш», але при цьому не відчуваю горя чи розчарування, та по «шкалі емоційних тонів» я визначаю стан людини. Такий діалог дозволяє бачити ситуацію більш об’ємно, з різних боків. І поки клієнт в емоціях, я звертаю увагу на думки, які він озвучує. Коучинг – це насамперед про роботу над собою. Вдалим результат буде тоді, коли ви запитаєте себе: «а що я зробив для розв’язання своєї проблеми?». Можна збирати безліч інформації та інструментів, але насправді щасливою людина стає лише тоді, коли застосовує їх у своєму житті. Лише так відбувається трансформація. Тому коучинг – це для тих, хто прагне трансформації і не чекає чуда. Його задача не дивувати, а давати інструмент для змін у власному житті.

Виходить, що коуч і психолог мають багато спільного?

Звісно, обидва напрямки – про людину. Коуч працює за принципом відкритих запитань, які передбачають обширні відповіді. Основна робота відбувається в діалозі та у виконанні певних завдань, які передбачає той чи інший інструмент. Наприклад, метод Мюррей розгорнуто показує рівень самооцінки. Випадок із досвіду, коли клієнтка мала запит на вирішення проблеми комунікації з підлеглими, цей інструмент допоміг з’ясувати, що вона ніколи не була в центрі свого життя і не розуміла, що для цього треба зробити.

Ви сказали, що коучів дуже багато зараз… Як зрозуміти, допоможе він чи ні?

Мені особисто було б страшно йти до людини, яка не має відповідної освіти. Але треба розуміти, що диплом і сертифікат теж не гарантують стовідсоткової компетентності. Зазвичай тільки в особистій терапії викристалізовується «глибина» спеціаліста. Але професійність точно є лише там, де коуч чи психолог працюють над собою. Щоб знайти «свого», не бійтеся запитувати про освіту, сертифікацію і досвід. Той, хто чесно працює над собою і приділяє час власному розвитку, може лише здивуватися, але не розгубиться, не роздратується і не проявлятиме в розмові пасивної агресії.  Та, щоб зважитися на такі питання, ви маєте розуміти, зі спеціалістом якого рівня хочете працювати і які критерії професійності важливі саме для вас. Довіряти людині, про професійність якої вам нічого невідомо, – це, як мінімум, легковажно…

Йдемо за вашою порадою… Розкажіть, де навчалися і як працюєте ви?

За першою освітою я психолог, закінчувала Харківський національний університет внутрішніх справ. Потім навчалася у Школі бізнес-коучингу Наталії Романенко, пізніше пройшла онлайн-курс з лайф-коучингу. У Наталії дуже висока планка для отримання сертифікату, тому, як не дивно, європейська сертифікація видалася простішою. Я сертифікована «European Coach Federation life-coach» за спеціальностями «Коуч життєвих етапів/способу життя» та «Коуч з питань розподілу часу/досягнення цілей». В Україні я сертифікована як бізнес- і лайф-коуч. Щокілька місяців підвищую кваліфікацію як терапевт.

З якими запитами ви працюєте найчастіше?

Найбільше звертаються  з питаннями емоцій – нерозпізнані чи пригнічені. Є запити, пов’язані з самооцінкою, прокрастинацією і вигоранням. З останніх – «хочу зрозуміти, чого я насправді хочу», особливо на фоні розлучення чи проблем на роботі. Маю дуже цікаві кейси, коли клієнт після коуч-сесії йшов з посади найманого працівника у власний бізнес. Це неймовірна трансформація і реалізація мрії.

Від чого залежить успіх коуч-сесій та як його відчути?

Результат залежить від професійності коуча і від наміру клієнта розв’язати своє питання. Якщо присутні страх чи протидія – ніяка професійність (свідома чи підсвідома) не буде ефективною. А ще я порівнюю коучинг з романтичними стосунками: поки все взаємно й без примусу – стосунки і результат є. Успіх клієнта – це його особистий успіх, і невдача клієнта – його особиста невдача. Досвід показує, що коуч намагається працювати з клієнтом, а клієнт чекає миттєвого чуда і не докладає жодних зусиль. Який сенс у тому, що під час консультації ми знайшли корінь проблеми й інструменти її розв’язання, якщо людина не збирається застосовувати це в житті. Самі ж клієнти підтверджують, що отримують інсайти тільки після того, як починають втілювати рекомендації на практиці. Приклад з нещодавньої сесії. Все пройшло дуже плідно, особливо через те, що клієнтка була чесною з собою в моїй присутності, далі вона отримала настанови розвитку. І тут уже вибір за нею – виконати чи знайти причину цього не робити. Вона обрала шлях змін, і я отримала фідбек у вигляді вирішеного запиту і щирої вдячності. Це і є той самий момент, коли результат можна і побачити, і відчути. Але це не мій результат – це результат клієнта, який просто скористався рекомендованим інструментом. Є запити, які клієнт вимірює в матеріальних показниках: отримав вищу посаду і більшу зарплату і, відповідно, покращився його моральний і психічний стан.

Можливо, трохи філософське запитання, але як людині зрозуміти, що їй потрібна допомога саме коуча?

Найчастіше, коли людина звертається, то її запит обмежений кількома словами: «хочу розв’язати свої проблеми…». Для того, щоб зрозуміти, що саме треба вирішити, запитайте себе: «які проблеми я хочу вирішити?», далі почитайте відмінність між коучем, психологом та психотерапевтом і оберіть того, хто найбільше відповідає вашому запиту. Дуже важливо розуміти свої емоції та вміти ними керувати. Це, як ніж – ми можемо використовувати його для того, щоб намазати хліб маслом, а можемо поранити себе чи вбити когось, бо дозволили сфокусуватися на негативних емоціях.

Чи існує поняття «профілактики» проблем, з якими звертаються до коуча? Дайте пораду нашим читачам, як не допустити критичного моменту?

Ще рік тому особисто я жила з позицією, що проблеми треба попереджати та розв’язувати ще до моменту їхньої появи (усміхається. – Ред.). Чи допомагає цей тривожний стан очікування?! Абсолютно навпаки. Зараз я раджу радіти життю, а не жити з відчуттям перестороги, що з’явиться якась проблема і їй треба запобігти. «Запускати» свій стан та «виливати» емоції на оточуючих, теж тільки додасть проблем. Профілактика, на мою думку, – це емоційна гігієна, піклування про себе, розуміння своїх станів і вчасне вирішення неоднозначних ситуацій. А чи з допомогою коуча, психолога чи самостійно – це особистий вибір кожного.

Олено, дуже вдячна вам за цю розмову. Тепер я точно знаю, яким має бути професійний коуч…

[02.08.2021 14:59]
Інші записи від автора:
378