Загружаем курсы валют от minfin.com.ua
зв'язатися з нами

Вкрадене Різдво

25552709_1978553322411479_1997583620_o

Цей рік – перший з темних радянських часів, коли в Україну повертається справжнє Різдво, і його святкування нарешті відбудеться в належний час. Останні роки Україна впевнено прямує до відродження власних традицій, залишаючи в минулому нав’язані в різні часи обмеження, та поступово, крок за кроком, позбавляючись від мороку. З часів Радянського Союзу 25 грудня помилково вважали «католицьким» Різдвом, а 7 січня – «православним». Насправді ж, історичні факти свідчать про інше. Святкування Різдва Христового 7 січня в Україні – це ганебна спадщина, залишена  з часів спільної з Росією частина нашої історії. На сьогодні, не тільки католики та протестанти, а й більшість православних церков святкують Різдво Христове за григоріанським календарем, разом з усім християнським світом в ніч з 24 на 25 грудня. Окрім Вселенського патріарха, в цей дань Різдво святкує переважна більшість православних церков,  загалом 75% православних християн світу вважають святом саме цю дату. І лише 25 відсотків – продовжують святкувати 7 січня. Серед останніх – Російська, Сербська, Грузинська та всі Українські православні церкви, включно з Українською греко-католицькою. 

Текст: Мілана Смельняк

 

ПЕРЕДІСТОРІЯ: ЯК ТА ЧОМУ  ВИНИКЛИ РОЗБІЖНОСТІ В ДАТАХ

25530435_1978553095744835_1130571310_o

Точна дата народження Христа невідома. Біблія не вказує ні дня, ні року, коли саме народився Христос. На той час в Давній Іудеї жили за місячним календарем.  Декілька сторіч єдиної дати народження Ісуса не було встановлено, та не збереглося жодних джерел, які б свідчили про те, що християни мали окреме свято Христового Різдва. Дата 25 грудня, як Різдво Христове, була визначена лише у 431 році на Ефеському церковному соборі, коли майже в усьому світі ще користувалися юліанським календарем, який був введений Цезарем задовго до народження Ісуса.  Вибір цієї дати не був випадковим, а був дуже символічним та сповненим сакрального сенсу, бо це був день після зимового сонцестояння, в який починається зменшення ночі та збільшення світлового дня. Тобто, Світ впевнено перемагає Темряву.

Пройшло більше тисячоліття, і у 1582 році Папа Римський Григорій ХІІІ затвердив більш точний григоріанський календар, який дозволяв позбавитися виниклої за цей час невідповідності між астрономічним та календарним часом. Бо з моменту затвердження юліанського календаря розбіжність в часі складала 10 діб, а на сьогодні вже майже 14. Увесь християнський світ поступово перейшов на більш досконалий григоріанський календар. Тоді ж де-юре перейшла на григоріанський календар і Україна, яка входила до складу Речі Посполитої. Щоправда, деякі церкви відмовлялися від нововведення та почали конфліктувати між собою з цього приводу, і задля миру між конфесіями польський король видав Універсал про право кожної церкви користуватися власним способом літочислення. Заявлений Патріархом Константинопольським перехід до нового літочислення з 1584 року усіх церков під його юрисдикцією так і не відбувся, бо в його оточенні зрештою перемогла ортодоксальна точка зору. Відмовилась від переходу на вдосконалений календар, звичайно, й усім відома «велика держава», яка звісно має «власний особливий шлях», традиційно відмінний від загальносвітового еволюційного.  РПЦ встановила власне «руське Різдво» 7 січня (що відповідає 25 грудня за юліанським календарем), і Росія продовжила жити за календарем, відмінним від світового, та таким, що не відповідає дійсності. А дата Різдва в усьому світі так і залишається незмінною – 25 грудня.

 

РІЗДВО В УКРАЇНІ ЗА РАДЯНСЬКИХ ЧАСІВ

25530523_1978553469078131_1232279975_o 25520683_1978553449078133_965959364_o

У 1918 році Росія за рішенням більшовицької влади перейшла нарешті на григоріанський календар, а юліанський залишився у православних церквах для визначення фіксованих святкових дат. Звичайно, ані більшовикам, ані церковникам, які вижили під час боротьби з релігією та присягли на вірність новій владі,  не було жодного сенсу встановлювати дату Різдва, спільну з усім християнським світом. Тому, «головним зимовим святом» у Союзі призначили Новий Рік, традицію святкування якого 1 січня започаткував Петро І лише у 1700 році, а згодом Росія насадила це свято й в Україні. Хоча лише ще 300 років тому наші пращури зустрічали Новий Рік саме 25 грудня, на Коляду. Нажаль, про це мало хто пам’ятає зараз. А щоб Різдво остаточно загубилося та знецінилось, його не просто  залишили на «після основних свят», а ще й додали незрозумілий для здорового глузду Старий Новий Рік, вкравши самісіньку внутрішню суть та відчуття Різдва. За багато десятиріч в Україні прижилися радянські традиції святкування Нового Року та Різдва з багатими застіллями, ресторанними гулянками, перетворивши сповнені сакральної суті чарівні свята на свято шлунка та можливість замовити бажані подарунки.

Як то кажуть, папір все стерпить, тому на довгі роки Свято Різдва було вигнане зі свого законного місця у грудні. Звичайно, з дурної голови, можна й червень у листопаді призначити, але суниця точно не поспіє та троянди не розквітнуть. Так і зі Святом Різдва. Відзначена в календарі червоним дата – ще далеко не справжнє свято. Ми зараз на власні очі спостерігаємо, як відмирають всі штучні псевдосвята, вигадані виключно заради ідеологічного впливу, і які ніколи не в змозі стати чимось більшим, окрім приводу погуляти чи випити.  І дуже багато людей це розуміють чи відчувають. Згадайте, завжди в ці дати грудня серце наповнюється радістю та
теплом, а душа – коханням та щастям. Хіба не так? Ви вважали, що це ефект від передчуття свят, новорічної мішури, різдвяної реклами Сoca-Cola з прикрашеними вантажівками, чи пісень «Happy New Year» та «Last Christmas»? Ні. І навіть фільми «Морозко», «Один вдома» чи «З легким паром», ялинковий та мандариновий аромати і горошок для новорічного столу не здатні подарувати відчуття свята. Насправді, справа зовсім в іншому…

 

РІЗДВО В ЄВРОПІ ТА ХРИСТИЯНСЬКОМУ СВІТІ

25488872_1978553435744801_936680188_n

І хоча ми повертаємося на свій шлях, але поки що відчути той самий магічний Дух Різдва, всю красу та внутрішню  гармонію свята можливо, на жаль, лише у Львові та на Західній Україні, де не вдалося так безжально викорінити все українське в радянські часи, або в Європі. З початку грудня в усіх європейських містах відкриваються різдвяні ярмарки, а самі міста нагадують декорації новорічних фільмів. В костелах та храмах, на майданах створюють різдвяні вертепи, вулиці прикрашаються численними ялинками та хвойними гілками. Кожен мешканець міста вважає своїм обов’язком  внести  власну лепту в загальне свято та намагається прикрасити свій будинок, вікна квартири або вулицю, на якій мешкає, якнайкраще. Люди в цей час надзвичайно відкриті та красиві, із світлими обличчями та щирими посмішками. Всі та кожен намагаються не отримати, а віддати щось іншим – світло та тепло, добрі слова та побажання, любов та посмішку, дарунки та радість. В цей чарівний час Боже світло ллється з людських душ. Ніхто не ховає свято у себе вдома, всі прагнуть поділитися ним: різдвяні вінки на вхідних дверях та фігурки янголів на ганках, мерехтливі зірки на кожному вікні, сніговики та олені, веселун Санта, який забирається на пічні труби чи лізе у вікна – Різдво буквально виплескується на вулиці міста із кожного будинку. Магазини та лавки сповнені дивних ялинкових прикрас і особливих різдвяних смаколиків, частувань. Деякі з них готуються та продаються лише під час різдвяних свят. На ярмарках продають подарунки та іграшки, пряники та глінтвейн. А ще, особливістю цих свят в Європі є унікальні різдвяні календарі, які складаються із 24 чарунків-кишеньок, за кількістю передсвяткових днів грудня. Такий календар є у кожної дитинки. Та кожну ніч батьки підкладають в кишеньку якийсь подаруночок – цукерку або смаколик, записку або приємну дрібничку. Ця радісна метушня триває протягом усього грудня, а вдень 24-го все навкруги завмирає. Вже по обіді одночасно закриваються всі магазини та ресторани, ярмарки завершують свою роботу. Життя з вулиць міста перетікає в оселі – настає Святвечір. Його проводять виключно в родинному колі, за святковим столом, обмінюючись побажаннями та даруночками. Цей вечір завершує святкування, та за ним слідом настають вихідні, які традиційно теж проводять удома. Що таке Новий рік в Європі? Та нічого особливого, просто зміна календарного року та привід для додаткової вечірки з друзями. Дуже часто й святкова ялинка виноситься з дому відразу після Різдва, не чекаючи новорічної ночі.

 

РІЗДВО В УКРАЇНІ: ЯКИМ Є НАСПРАВДІ, І ЯКИМ БУЛО СВОГО ЧАСУ

25551652_1978553525744792_612851048_o

Різдво в Україні – одне з найважливіших свят року, що має багатовікові традиції. Найкраще вони збереглися на Західній Україні, де радянській владі та її церкві не вдалося знищити стародавні живі та сповнені глибинного внутрішнього сенсу Свята. Україна має унікальну культуру, історію, традиції, і вже прийшов  час повертатися саме до свого. Споконвіку на нашій землі існувала Колядна ніч, яка припадає на час зимового сонцестояння та початок різдвяних свят. Ніч з 21 на 22 грудня – найдовша та найтемніша в році, в цю ніч помирає старе Сонце, а 22, 23 та 24 грудня – три найкоротші дні усього календарного року. У ці дні Сонце знаходиться у найвіддаленішому від Землі положенні. Звідси, власне, і назва «сонцестояння». І саме з 25 грудня починає прибувати світловий день, Сонце повертається на весну й починається астрономічна зима. З давніх давен саме це триденне «завмирання» сонця та його «народження» і святкувалися нашими пращурами як  Різдво Світу. Три дні, поки Сонце завмирає на небі, триває боротьба Світла з Темрявою, життя зі смертю, світ навколо наче застигає в очікуванні.  А в ніч з 24 на 25 грудня народжується молоде Сонце та розпочинає нове небесне коло,  день починає прибувати, символізуючи перемогу Світла. Все в Божому Світі змінюється в цей чарівний час. Відкриваються небеса, а слідом за ними і людські душі.
І в самій природі відбуваються дива, і в душах людей стає більше Божого світла.  І саме тому, як ви вже знаєте, ця дата була обрана у V сторіччі Єфеським собором як найбільш сакральна та символічна для дня святкування Різдва Христового. Народження Світла – народження Сина Божого.

25552724_1978553065744838_1281182563_o

«Радуйся, ой радуйся, земле, Ясен Світ народився» – це текст старовинної колядки. Зараз в Україні співають колядки на Свято Різдва Христового, але небагато хто знає, що спочатку вони співалися Коляді на сонячне Різдво. У наших предків з цим періодом було пов’язано чимало різних традицій та народних обрядів. І всі вони співпадали з подіями у зовнішньому світі та були направлені на оновлення та очищення. Старе сонце вмирає, а нове народжується. Так і людина має народитися для нового життя у ці чарівні дні. В оселях завжди запалювали вогонь, який мав допомогти новонародженому Сонцю в боротьбі з темрявою, посипали зерном на добрий врожай у новому році. Традиція 12 страв на різдвяному столі – теж з дохристиянських часів, кожна страва символізувала місяць року. А вечерю починали, коли сходила перша зоря на небі, символізуючи єднання Божого Неба та Землі.

25551274_1978553092411502_2111815998_oГоловним символом Різдва у наших предків була не ялинка, а  Дідух – втілення Коляди, останній обжинковий сніп. Дідуха в’язали з вівса, жита, пшениці, льону. Обжинковий Дідух – це свята магічна єдність мертвих, живих і ненароджених, родинної пам’яті, збереження традицій та продовження роду, безперервності поколінь. Дідух – це й втілення духу предків та символ  миру, злагоди, достатку в родині, Божого благословіння. У народі казали: «Дідух до хати – біда з хати». Святковий сніп перебував в домі тиждень, після його молотили, відбирали насіння, а потім спалювали. Таким чином, Дідух відтворював сім чарівних перетворень: жнива (єднання Роду) – в’язання снопа (шлюб та продовження Роду) – внесення в дім (збагачення та добробут) – спільна вечеря живих та мертвих (пам’ять Роду) – молочення (збереження насіння) – спалення у вогні (неминучість смерті) – весняне засівання зерна з Дідуха (продовження Роду).  Ось так ці особливі дні року святкувалися нашими пращурами в Україні ще до Різдва Христового, коли люди жили в гармонії із природою та Світом.

 

 

ЯК ВІДРОДИТИ СВЯТО РІЗДВА У ВЛАСНОМУ СЕРЦІ ТА НАВКОЛО СЕБЕ?

25577166_1978553602411451_1516505584_o

Нам усім вже час зрозуміти, а може й просто згадати, що Різдво – це не свято ззовні, це не тільки і не стільки застілля, гуляння та передноворічна метушня, а глибоко сакральне та надзвичайне Свято для людської душі. Різдво – дійсно чарівна пора, час для особливої гармонії з Богом, світом та людьми навколо. Час ділитися та віддавати, обдаровувати та дарувати, бути щедрими та щирими. Примножувати світло, добро та благо. Робити більш щасливими самих себе, єднаючись з Богом, та людей навколо. Набагато легше, ніж в інший час, саме на Різдво, наважитися випустити кохання зі свого серця,  дарувати всім навколо посмішки, увагу, неочікувані дарунки, зважитись на вибачення та примирення, зізнатися у коханні. Це так просто – випустити свято з власного будинку на волю, прикрасити своє вікно, ганок, будинок ззовні, щоб поділитися своїм святом з усіма. Потрібно лише зупинитися на хвилину, прислухатися до власного серця, відчути в собі частину Бога та знайти власний шлях до справжнього Свята.

Нехай Різдво в цьому році буде для кожного особливим! Будьте щасливі в Новому році, кохайте, посміхайтеся, радійте кожному дню! Хай здійснюються усі ваші мрії на благо вам, людям та Світу!

Що думають про святкування Різдва 25 грудня представники різних релігійних громад, політики, журналісти, бізнесмени та громадські активісти читайте за посиланням.

 

 

 

 


 

[18.12.2017 17:45]
Інші записи від автора:
839