Загружаем курсы валют от minfin.com.ua
зв'язатися з нами

Вижити чи пристосуватись. Що врятує український ринок праці


Хто став заручником кризи на ринку праці і кому прогнозують виживання читайте у свіжому номері журналу “Persona”

Роботодавці нарікають на кадровий голод і проблеми з пошуком фахових гравців для своєї команди, в той же час шукачі роботи заявляють про відсутність вакансій із гідною оплатою праці та можливостями для розвитку. Здається, ситуація типова, однак криза на ринку праці, за прогнозами експертів, підійшла до критичної межі. Трудова міграція, низький рівень економіки, податкове навантаження на бізнес тільки підливають олії у давно вже не тліючий вогонь. І поки українці все частіше утворюють довгі черги під дверима фірм, що пропонують роботу за кордоном, HR-менеджери наголошують роботодавцям, що прийшов час зняти рожеві окуляри і міняти підходи до управління і підбору кадрів. Хто став заручником кризи на ринку праці і кому прогнозують виживання, спробувала розібратися Світлана Дубина.

Трудова міграція і відтік «мізків»
Ще 5 років тому робота за кордоном могла привабити лише тих, хто не боявся бюрократичного процесу отримання робочих віз. Із початком безвізу, спрощенням європейськими сусідами процедури отримання робочих віз українці все частіше стали дивитись у бік кордону. Згідно з даними Міністерства соціальної політики України, щоденно протягом року за кордоном перебувають 3,2 млн трудових мігрантів з України. Загалом же в середньому за рік на роботу за кордон виїжджає від 7 до 9 мільйонів осіб. І цифра може зрости. Експерти консалтингової компанії PricewaterhouseCoopers (PwC), які проводять дослідження щодо розвитку світової економіки, спрогнозували Україні в 2019 році відтік до 1,4 % працездатного населення. Показники від 1,1 % до 1,4 % прогнозують експерти таким країнам, як Литва, Латвія, Угорщина, Молдова, Хорватія, Росія і Білорусь. Свій ринок праці для цих країн вже відкрила Німеччина, спростивши правила працевлаштування для громадян країн, що не входять до Євросоюзу. Боячись відтоку робочих рук до Німеччини, і Польща переглянула рівень зарплат для працівників на найменш кваліфікованих посадах (серед яких здебільшого трудові мігранти з України. – Ред.), адже сусіди готові пропонувати вдвічі – втричі більші доходи робітникам. Ба більше, нарощуючи темпи економіки, європейські країни стають більш зацікавленими у тому, щоб трудові мігранти виїжджали на роботу не в маятниковому режимі, як зараз (3 – 6 місяців. – Ред.), а на роки. І поки Державна служба зайнятості України ставить одним із цьогорічних пріоритетів у своїй роботі розробку механізмів зацікавлення трудових мігрантів повернутися на ринок праці в Україну, фінансові аналітики говорять, що сповільнити темпи трудової міграції може тільки нова економічна політика в Україні. Дехто наголошує, що державі й самій слід подумати про залучення трудових мігрантів з інших країн.

Василь Воскобойник, президент Асоціації компаній з міжнародного працевлаштування:
Міграція у наших сусідів почалася раніше, і вони замислилися над тим, як забезпечити зростання економіки в умовах низької народжуваності та відтоку громадян за кордон. Після падіння комуністичного режиму з Польщі емігрували 2,5 млн осіб, з Румунії – 3,5 млн, а населення Литви скоротилося з 3,5 до 2,9 млн осіб і продовжує скорочуватися. У 2011 році 2,1 млн болгар жили в еміграції. Це неймовірно багато для країни з населенням понад 7 млн осіб. Вихід знайшли тільки один – залучення трудових мігрантів з інших країн. Україні потрібно наслідувати приклад сусідів. Почати з вивчення того, які країни можуть нас цікавити в сенсі довгострокових відносин по залученню робочої сили, які громадяни можуть дійсно приїхати до України і працювати тут декілька років. Зрештою, потрібно не тільки відкривати країну для трудових мігрантів, а й робити все можливе для повернення українських заробітчан додому.

Українці чимдалі частіше обирають для навчання іноземні виші. За словами Посла України у Польщі Андрія Дещиці, нині в сусідів навчається не менше 40 тисяч українських випускників. І хоча бум виїзду на навчання за кордон минув, кількість українців, котрі обирають іноземні виші, щороку все одно зростає. Згідно з результатами опитування, що проводили серед студентів-українців у Польщі, говорить Андрій Дещиця, тільки 5–10% з них задекларували, що хочуть повернутися в Україну.
Ті студенти, які обирають для отримання освіти українські виші, не завжди орієнтуються на затребувані на сьогодні професії, часто дослухаючись до порад батьків, які орієнтуються на власні нереалізовані мрії або ж інтуїтивне відчуття, що та чи інша професія є топовою. І в списку рекомендацій батьків можуть бути відсутні, наприклад, такі актуальні сьогодні і в майбутньому професії, як SMM-спеціаліст, таргетолог, контент-менеджер, оператор безпілотників, біохакер чи коуч.
Невідповідність смаків випускників реальній ситуації на ринку з дипломованими спеціалістами підтверджує й офіційна статистика МОНу щодо ТОП-спеціальностей, на які в 2018 році було подано найбільше заяв абітурієнтів. У першій п’ятірці: «Філологія», «Право», «Менеджмент», «Середня освіта», «Комп’ютерні науки», «Економіка». Але чи потрібні такі спеціалісти на ринку?

Про те, яким є український ринок сьогодні та яким має бути кандидат на певну посаду – читайте у повній версії теми номера журналу “PERSONA” (лютий-березень 2019).

[13.03.2019 13:56]
Інші записи від автора:
63