Загружаем курсы валют от minfin.com.ua
зв'язатися з нами

Юрій Савельєв: Нам дали команду просто спостерігати

20316864_1917513361848809_697221005_oВін – один із тих, хто першими стали на захист Донецького аеропорту. Але, коли бойовики у них на очах розносили зброю по новому терміналу, він нічого не міг вдіяти, бо командування наказало «тихо сидіти і чекати». Після поранення під час виконання бойового завдання, коли кулею роздробило хребет і 12 сантиметрів плечової кістки, він нерухомий і безпомічний лежав у лісі, стискаючи в руках автомат і гранату, й думав про те, що принаймні в полон його живим не візьмуть. «PERSONA» продовжує вести літопис неоголошеної війни з розповідей її безпосередніх учасників. У цьому номері його доповнила історія колишнього бійця третього окремого полку спеціального призначення Юрія Савельєва.

– Ви були в донецькому аеропорту ще до початку воєнного конфлікту?
– Ми були там якраз тоді, коли все розпочиналося. Однієї ночі ми помітили дивний рух на даху нового терміналу. Ми бачили, як озброєні чоловіки розносили по різних поверхах автомати, кулемети і навіть переносний зенітно-ракетний комплекс (далі – ПЗРК). Відразу повідомили керівництву, що вони ставлять барикади і готуються до нападу, але нам дали команду просто спостерігати. Сказали стріляти тільки у відповідь, або якщо буде загроза чиємусь життю.

Детальніше про те, як бойовикам вдалося потрапити на територію донецького аеропорту і про шлях бійця до реабілітації читайте у 7-8 номері журналу «PERSONA» (липень-серпень, 2017). Видання можна знайти у вільному продажу в книжковому супермаркеті «Букі», в найбільших магазинах «Ятрань», в «Crema caffe» в ТРЦ DEPO’t та інших точках продажу преси.

[24.07.2017 17:20]
Інші записи від автора:
95